Чоловіки мають настільки ж перебільшене уявлення про свої права, як жінки – про своє безправ’я.
Розмов про жіночу емансипацію багато. Особливо сьогодні – в офіційний День жіночої емансипації. У сучасної жінки сімейних обов’язків приблизно в два рази більше, ніж у чоловіка. Виходить, щось обов’язково страждає – сім’я або робота. І що принести в жертву сучасній жінці: сімейне щастя чи кар’єру? Під емансипацією жінки в сім’ї ми розуміємо звільнення її від будь-яких сімейних обов’язків та скасування будь-яких обмежень.
Домінуючий нині у масовій свідомості еталон чоловіка – подвійний. Жінки цінують чоловіче вміння заробляти, порядність, доброту, чуйність, інтелект. Але еталонний образ чоловіка швидше відверто асоціальний, він втілює гідності самця, а не чоловіка-громадянина. Центральний елемент цього чоловічого стандарту – сила, що забезпечує «справжньому мужику» беззастережне визнання владних та економічних домагань на панування. Можна тільки радіти, що жінки не прагнуть досягти подібного статусу.
Емансипація жінок дає рівноправність у суспільному, трудовому та сімейному житті: припускає право жінок на освіту, право обирати і бути обраною до державних органів влади, право на працю і рівну зарплату, але не знімає з них жіночих обов’язків, адже тільки стараннями матері пелюшка у малюка буде чистою, обід – смачним, а сім’я – щасливою, хоча внесок чоловіка в сімейне щастя повинен бути ніяк не менше, аніж внесок жінки. Якщо уявити собі такий варіант, що всі жінки працездатного віку залишать свої місця на роботі і повернуться до «жіночої роботи» – народжувати дітей, прати, готувати… що тоді трапиться? Цілі руху емансипації спрямовані на зміну існуючих соціальних позицій: домогтися рівних прав. Проте необхідно чітко розділяти поняття рівноправності і рівності. Жінка – рівноправна з чоловіком, і це правильно. Проте між жінкою і чоловіком не можна поставити знак рівності. Материнство – функція суто жіноча. Чоловік не може бути матір’ю. Жінка не зможе виконати роль батька у вихованні дитини. Чоловік і жінка повинні доповнювати один одного, йти в одному напрямку, об’єднувати свої сильні якості, а не протиставляти їх один одному. І тільки спільні зусилля допоможуть їм побудувати повноправне суспільство та виховувати повноцінних і щасливих людей!
