Мені — 18 років і 228 місяців. Я виросла, читаючи і вбираючи історії Миколи Носова. Те, що життя закине мене в Ірпінь, в якому жив письменник, навіть не здогадувалася.
Ще в дитинстві, співпереживаючи героям дитячих оповідань, намагалася уявити світ, в якому вони жили. А жили казкові персонажі в час, коли діти були відповідальні, Інтернет — відсутній, а світогляд — інфантильно-наївний.
Учора, читаючи молодшій донечці «Мишкину кашу», сама сміялася від душі. Який зворушливий нині вигляд «дорослого» життя героїв Носова! Наші діти вже зовсім інші. Вони не можуть зрозуміти, що таке зварити кашу, й чому саме її треба їсти на обід. Постаті письменника, ще в моєму дитинстві, були дуже близькі і зрозумілі, зараз же здаються «інопланетянами».
Час диктує свої зміни. Ляльки Маші і Даші поступилися місцем лялькам Емілі і Джесіці. Куди це приведе? Складно сказати. Все ж факт — дітям простіше включити мультик, ніж змусити думати, читаючи їм книги. Так, час іде вперед. Але розвиток дитини через читання — завжди буде серед мудрих батьків. Наші діти — це майбутнє.
Шановні батьки! Покажіть своїм дітям світ очима нашого земляка, великого письменника Миколи Носова. Це прекрасний світ казки і пригод. А головне, — давайте будемо пам’ятати історію Ірпеня і його чудових жителів, які творили не тільки історію міста, але і історію дитинства для дітвори.
Катерина Цибуліна