Собака гавкає, а новому парку в Ірпені бути!
В Ірпені на перетині вулиць Університетської і Чехова будують найбільший в Ірпені парк. А невдовзі тут постане ще й дитсадок. Але не всі за і не все могло бути так.
У четвер 24 березня в Ірпені в районі перетину вулиць Університетської та Чехова (територія за бетонним парканом біля церкви) розбивали доріжки майбутнього головного парку Ірпеня. Цілий день працівники відповідної служби пристрілювали місця з приладів на триногах та забивали кілочки. Під вечір, коли вони закінчили, прийшов Євген Мельничук – псевдо захисник лісу зі своїм напарником і повисмикували та знищили усю розбивку.
Наступного дня, у п’ятницю, він та ще 25-30 людей (переважно це були послідовні політичні опоненти мера та його команди) прийшли на розбірки у мерію. Деяка частина з тих, хто прийшов, хотіли і були готові до конструктивної розмови. Вони намагалися донести свою позицію та сприймати слова мера і першого заступника, намагалися предметно рухати розмову. Але інша частина, яку втілював собою аферист, постійно намагалася зірвати діалог криками та звинуваченнями.
Євген Мельничук
Якщо виділити з криків і галасу логічну позицію опонентів, то вона зводиться до наступного: землекористувачу не дозволити робити там нічого. Ні парку, ні дитячого садочку, ні забудови. Все треба залишити як є. І бетонний паркан, і срач і шприци під ногами… А там видно буде.
Мерія дотримується іншої думки. А саме: на цій території має невдовзі постати Центральний міський парк Ірпеня, у півтора рази більший за парк Правика. А поряд згодом постане комунальний дитячий садочок. Гроші на парк і садок (на жаль) з неба не падають. Тому, частину території з боку вулиці Суворова мерія таки дозволить землекористувачу забудувати. Але тільки після того, як поряд буде споруджено парк і садочок: це принципова позиція мера.
Це саме те, чого так потребують люди з навколишніх новобудов. Таку модель ми обговорювали на зустрічах перед виборами, коли я балотувався у депутати, як мешканець цього мікрорайону. Ми казали людям правду, що буде саме так. Люди нас підтримали і тепер ми реалізовуємо намічене. Так, 18 лютого відповідне рішення – про розробку плану території за бетонним парканом біля церкви по вулиці Університетській, було прийнято на сесії міської ради.
Все могло бути набагато гірше.
Майбутній парк, садочок в цьому районі – це велике досягнення і перемога! Бо усе могло бути далеко не так. Принаймні, забудовники мали власні плани. Буквально у перші місяці, як Володимир Карплюк став мером, до нього прийшли представники землекористувача цієї території. Додам – законні користувачі, які на десятки років вперед мають договір оренди і справно сплачують гроші у бюджет. (Якби ми пішли на розрив договору з ними, будь-який суд визнав би їхню правоту і місто сплачувало б багатомільонні штрафні санкції). Я був на тій зустрічі і жахнувся, коли вони розгорнули перед мером ватман проекту цієї території.
Уздовж дороги Університетської, від Чехова до кладовища, боком до дороги – дев’ятиповерхівки, як доміно, і далі – вглиб території, аналогічно рядами. Мені стало страшно за той ліс, де ми збиралися громадою створювати громадську організацію ОВКІ, де ми виходили на пікнік з нагоди Дня народження моєї дружини, де я бігаю інколи. «Як я подивлюся людям в очі?.. Що їм скажу, якщо так буде?», – перше що зі страхом подумав тоді я. Там було близько 200 тисяч квадратних метрів, у тому проекті…
Але міський голова повів себе значно впевненіше. Він узяв олівець і почав креслити той ватман. «Отут від Пушкінської, на ширину від Університетської, до санаторію – паркова зона, і аж до кладовища. Далі вище – садочок. А ще – заклади торгівлі на першому поверсі. І все це – за ваші гроші, як інвесторів. А тут далі можна посадити пару кварталів. По іншому не буде», – твердо сказав Володимир Карплюк.
Мені від серця відлягло…
Представники забудовника пішли дуже злі. Вони «кряхтіли», мовляв побачимо: тут вибори чергові. А там видно буде. Може, все зміниться.
Змінилося, але на нашу користь. Карплюк зміг їх дотиснути на ще більшу паркову територію. І не просто на ширину до санаторію, а значно вглиб. Відповідно до ухваленого радою плану, вся основна маса здорового лісу у цьому районі збережеться, натомість забудова буде рухатися від існуючого мікрорайону Суворова, клином до Університетської. Там ліс переважно тонкий, хворий і багато разів горів.
Причому, міський голова наголосив на сесії, що поки забудовники не зроблять тут якісний парк, рівню парку Правика, доти жодних дозволів на початок будівництва їм не буде.
Хочу додати, що ще тоді ми розуміли: буде багато спекуляцій. Багато бруду і звинувачень. Так звані політико-активісти, деякі з яких по-суті є аферистами, будуть бігати, писати, кричати. Окремі депутати з пропрезидентської фракції, які хотіли завести своїх партнерів на освоєння цих територій. Тепер і вони будуть захищати «народне щастя» від «банди Карплюка» підсолоджуючи життя політико-активістам, щоб ті теж робили «кіпіш».
Штатним борцям за «народне щастя» треба завалити процес
Ніхто з борців за щастя народу не живе у цьому районі і не думає конструктивно, як зробити так, щоб і вовки – ситі, і вівці – цілі. Їх завдання: політика, крик і «кіпіш». На зустрічах з громадою і мер (він був на цій території на зустрічі), і я пояснювали: у такому стані, як воно є зараз, вічно бути не може. Потрібен парк, потрібен садок, але на це треба гроші. Плюс – закони на боці користувача землі. Тому доведеться пожертвувати частиною території, за що забудовник зробить тут парк, садочок і амбулаторію. І люди на це погодилися. Понад 60% виборців проголосували за Карплюка і за мене – 42%. Люди прийняли конструктивний адекватний підхід.
Буквально після сесії 18 лютого, де ухвалювали рішення, я під’їхав на цю територію. Зустрів там трьох мам з дітками, які гуляли поміж соснами і «срачем» навколо (вибачте). Сказав їм новину про парк і садочок, пояснив, де буде забудова. Вони були у захваті.
Роботи по парку уже стартують і висмикуванням коликів їх не зупинити. Як зняли кілька секцій бетонного паркану, як зразу відкрив я ліс! Караван ітиме і він прийде: на моєму окрузі буде сучасний найбільший в Ірпені парк. І я дякую Богу, що саме так усе складається.
Максим Плешко, радник міського голови, депутат міської ради
