Ірина Мурга: потрібно знаходити баланс між гуманністю і безпекою

22 Жовтня 2018

Тема безпритульних тварин в Ірпені не є новою, адже лише декілька років тому на вулицях міста можна було побачити велику кількість безпритульних собак. За цей час ситуація кардинально змінилася: собак почали стерилізувати, вакцинувати, забирати у притулки та підгодовувати. Займається цим громадська організація “Центр захисту тварин” і комунальне підприємство “Служба захисту та лікування тварин“. Очолює ці дві установи Ірина Мурга, в якої кореспонденти “Правди Ірпеня” дізнавались подальші плани щодо захисту тварин у місті.

– Ірино, скажіть, яка зараз ситуація з безпритульними тваринами в місті?

– У нас з 2014 року працює програма по стерилізації собак. Це звичайно дає свої результати. Паралельно дуже багато звернень отримуємо по стерилізації котів. Програми по стерилізації котів не має. Тут є проблемний момент, адже, не маючи власної бази, робити це своїми силами ми не можемо. Тому кожний рік ми починаємо з того, що шукаємо підрядників, взнаємо, хто може надати такий комплекс послуг.

Питання зі стерилізацією кішок є дуже гострим ще тому, що звернень дуже багато: отримуємо їх десятками. Я, як керівник комунального підприємства, подала відповідний запит на визнання котів частиною екосистеми і запуск програми стерилізації. Для цього необхідне фінансування. Поки позитивну відповідь не отримала.

– В Ірпені створили комунальне підприємство “Служба захисту та лікування тварин”, яке ви очолили. Як справляєтесь?

– Це комунальне підприємство створено вперше у місті 22 грудня 2016 року. Для початку ми намагались формувати ту базу інструментів, яка дозволить нам працювати без підрядників і вже не просто регулювати чисельність безпритульних тварин методом біостерилізації, а й допомагати сусіднім населеним пунктам справлятися з цією проблемою, як роблять це в цивілізованих державах.

– Якраз з цією метою в Ірпені обговорювали питання про передачу на баланс міста земельної ділянки. Які кроки вже зроблені?

– На сьогоднішній день на сесії ради було прийнято рішення про розробку проекту землевідведення. Цей проект зараз майже на фінальному етапі. Я думаю, що вже в кінці цього місяця ми повинні отримати затверджені в держкомземі документи.

Він потрібен, оскільки до ветеринарно-стерилізаційного такі ж вимоги, як до медичних установ. Це не просто звичайна будівля: тут будуть працювати лікарі, буде карантинна зона. Тобто, ми ставимо перед собою європейські стандарти.

Наступним етапом буде закріплення цієї земельної ділянки під постійне використання нашим комунальним підприємством. Я хочу наголосити на тому, що це не буде притулок. Я вже багато років займаюсь цим питанням і точно знаю, що це не вирішить проблеми. Ця проблема не живе на вулиці. Вона живе в будинках, квартирах. Вона живе в головах людей, які викидають тварин на вулицю. Таким чином, навіть якщо ми забираємо усіх тварин, все одно через певний час ми побачимо на вулиці таку ж кількість тварин. Притулок сам по собі не вирішує проблему. Я взагалі не люблю слово “притулок”, краще використовувати термін “адопція”. Завдання адопції – це коли ти ставиш основним завданням не просто посадити тварину у вольєр, а знайти йому сім’ю. Це складний шлях і дуже тривалий процес, але я вірю, що для кожної тваринки може знайтися добрий господар. На базі центру адопції ми передбачимо притулок (приблизно на 50 тварин).

– Як Ви думаєте, в Ірпені це реально?

– Так! Реально! Але потрібно в першу чергу розуміти, що робота комунального підприємства – це цілий комплекс дій. Це не лише стерилізація, це ще й просвітницька робота. Це робота в школах з підростаючим поколінням.

Це складно і може зайняти тривалий час. Але в мене не було випадків, коли я, ставивши завдання вмовити господарів стерилізувати тварину, і щоб я цього не добивалася. Можливо проходило більше часу. Але результат був завжди.

– Паралельно Ви ще очолюєте громадську організацію “Центр захисту тварин”. Які результати діяльності громадської організації? Чим можете похвалитись?

– Нещодавно в Ірпені відбувся досить цікавий захід, який проходив у школі №3. Він був реалізований завдяки благодійному фонду “Шкільна родина Ірпеня” і дирекції школи та сприяння двох компаній, які виготовляють найкращі корми в Україні: “Роял Канін” і “Бріт”. До речі, вони передали більше ста кілограм корму для наших підопічних. На заході був присутній багаторазовий чемпіон європейських і світових змагань Олексій Вяткін. Він провів для дітей показовий курс; він зокрема пояснив, як правильно вести себе з собакою, що потрібно робити, а що ні, що таке спровокована агресія тощо.

В минулому і позаминулому році у нас проводилися котоярмарки у паркових зонах. Завдяки таким заходам, на яких часто беруть участь маленькі діти, колись зміниться ситуація. Адже якщо про захист тварин говорити змалку, тоді ми не будемо бачити на вулицях стільки безпритульних тварин.

– Однією з ініціатив, яка була запропонована громадською організацією, було встановлення спеціальних поїлок для безпритульних тварин. Це не всім сподобалось, мовляв, маленькі дітки можуть користуватись цією водою. Яка Ваша думка з цього приводу?

– Організація поїлок – це справа рук членів громадської організації. Ми заплатили за них власні кошти.  Завжди є люди ,яким щось подобається, а яким – ні. Проведене опитування показало, що близько 86 % опитаних респондентів підтримує таку ідею. Дуже жаль, але поїлки пропали у невідомому напрямку.

Поїлки були встановлені далеко від дитячих майданчиків, і маленькі діти, які не в змозі побачити, що на картинці намальовані собаки і котики, не будуть в тому місці. Якщо все таки вони є – у мене велике питання до їх батьків.

Зараз у місті лишилось дві поїлки: на привокзальній площі і біля супермаркету Бджілка. В останню постійно наливають воду семеро дітей ,які вже спасли 4 бездомних тварин. І це круто.

– Чи плануєте проводити найближчим часом заходи щодо захисту безпритульних тварин в місті?

– Так, ми плануємо провести круглий стіл з обговоренням Правил утримання і поведінки з домашніми тваринами. Вони прописані у нормативно-правових актах, які регламентують питання поведінки з тваринами у населених пунктах. На сьогоднішній день це буде окремий регуляторний акт, який регулюватиме місця вигулу тварин, скільки і де будуть знаходитися площадки для вигулу. Ми повинні вчити людей цивілізовано вигулювати своїх тварин. На круглий стіл ми плануємо запросити жителів Ірпеня, щоб відкрито обговорити всі ці питання. Після цього подамо Правила до міської ради на сесію. Ці Правила також запустять програму реєстрації домашніх тварин в м. Ірпені.

– Хто буде контролювати виконання цих Правил?

– Ми, органи Національної поліції. Ст. 154 КУпАП чітко все це передбачає. Тварина повинна бути зареєстрована, є штрафні санкції. У разі повторного правопорушення протягом року тварина вилучається.

– Як, на вашу думку, покращити турботу про безпритульних тварин в місті? Що для цього потрібно?

– Ми не викорінимо проблему безпритульності. Робота в КП навчила мене чітко розуміти одне: ми повинні балансувати між гуманністю і безпекою. Тобто, ми повинні поєднувати ці два елементи. Ми не можемо просто відстрілювати  безпритульних тварин. Вони не винні, що опинилися на вулиці. Практика свідчить, що більшість укусів – це домашні тварини. Безпритульні тварини бачать у вас руку допомоги, а домашня тварина на само вигулі вважає, що для нього всі чужі, у нього є тільки один господар, своя територія і свій двір.

– Для громадської організації нещодавно передали автомобіль. Для чого ви його використовуєте?

– Він потрібен для транспортування тварин. По перше, ми розвозимо допомогу, яку отримує громадська організація. Ми її купуємо в магазинах і розвозимо по кураторах – людях, які підкормлюють тварин. Також ми доставляємо тварин на стерилізацію і вакцинацію.

Автомобіль також буде надавати послуги зоотаксі. Це буде платна послуга, оскільки потрібно заправлятись, витрачатись на амортизацію. Наприклад, ви хочете завезти собаку в клініку. Автомобіля у вас немає, звичайне таксі не захоче вас брати. Є моменти коли я допомагаю: якщо це бабусі, люди, які не можуть собі це дозволити.

Щодо захисту тварин хочу казати, що ще в 2017 році Володимир Андрійович анонсував курс гуманної поведінки з тваринами у сьомих класах. Курс передбачає 4 уроки. У свій час, я його пройшла у Львові.

Для вивчення курсу передбачені спеціальні зошити, в яких є багато малюнків. На них, зокрема, зображені емоції тварин.

– Цей курс буде у всіх школах Ірпеня?

– Це школи не лише Ірпеня, а й Ворзеля, Коцюбинського, Гостомеля. Всього ми прораховували на 920 дітей.

– Це дуже важливо, адже останнім часом саме діти є тими, хто ображає тварин..

– Так, і це тому, що з ними про це ніхто не говорить. Не навчає, як правильно поводитись з домашніми і безпритульними тваринами, що давати їсти і.т.д. Діти зараз сидять у гаджетах і черпають звідти багато поганих речей і прикладів для наслідування.

Потрібно не нав’язувати любов. А навчати дітей, що тваринки – живі істоти. Їм природно істи, мерзнути, відчувати біль. А далі – вже вибір за кожним.

Bookmark the permalink.

Comments are closed