Голова Громадської ради стала на шлях сепаратизму

19 Листопада 2016

Голова Громадської ради при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради Тамара Маркелова стала на шлях сепаратизму. Зокрема, вона почала підтримувати ідею відділення Коцюбинського від Ірпеня. Таку інформацію кореспондентам “Правди Ірпеня” повідомили власні джерела з числа правління Громадської ради.

Нещодавно на черговому правлінні Громадської ради з ініціативи Тамари Маркелової обговорювалось питання щодо проведення круглого столу на тему “Чи потрібне Коцюбинське Ірпеню”. На її думку, необхідно “зібрати активістів з Коцюбинського, небайдужих жителів Ірпеня та обговорити питання, чи потрібне Ірпеню Коцюбинське”.

14203385_10154162880139475_3524502686209234738_n

Крім того, Маркелова раніше в Фейсбук-просторі Коцюбинського ставила питання такого характеру.

Як відомо, питання щодо Коцюбинського є свого роду маркером в політичній сфері Приірпіння. На центральному рівні йде блокування формування Ірпінської об’єднаної громади, київські забудовники хочуть приєднати селище до столиці. Саме через питання Коцюбинського було дуже багато інформаційних та інших атак на Ірпінь. Сепаратистську, антиірпінську розхитувальну роль в регіоні здійснює селищний голова Ольга Матюшина та її подруга – чорний-політтехнолог Ірина Федорів. На центральному рівні, користуючись депутатськими повноваженнями, їх підтримує нардеп Ольга Червакова. Останнім часом Маркелова все частіше в публічному просторі та спілкуванні солідаризувалась із ними.
 
На практиці ж жодного конкретного проекту, як голова Громради ради вона не здійснила. Так, за рік був здійснений один знаковий проект, який був реалізований спільно Громадською радою і виконкомом – Громадський бюджет. Та навіть цей проект пройшов без участі Маркелової, натомість позаочі вона називала його фальшивими і що там “все порахували наперед”. Як відомо, за результатами голосування перемогло 13 проектів.

Як ми повідомляли раніше, селище Коцюбинське підпорядковувалось Ірпеню з 1968 року. Цей факт підтверджують офіційні документи того часу.

Bookmark the permalink.

Comments are closed