Заслужений художник України Костянтин Могилевський поєднує роботу в Ірпінській СЗОШ художнього профілю № 1 ім. А. Макаренка з викладанням у Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. Костянтин Вікторович виступив куратором вже трьох всеукраїнських і міжнародних пленерів “Намальований Ірпінь”.
17 жовтня в бібліотеці Університету “КРОК” у Києві відбулася презентація виставки живопису Костянтина Могилевського. Творчість митця високо оцінили ректор Університету “КРОК” Сергій Лаптєв, доктор наук, професор, декан факультету декоративно-прикладного мистецтва Академії Алла Руденченко, заслужений художник України Петро Зикунов, начальник відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міськради Євгенія Антонюк і інші.
Художник Могилевський відомий в Україні та за рубежем. На виставці представлено живопис. Проте в доробку Костянтина Вікторовича є також вітражі і мозаїки. Чимало їх залишилося в Луганську, де митець прожив більшу частину життя. Чи вціліли вони?
Поруч з пейзажами Костянтин Могилевський створює історичні натюрморти. Він дуже реалістично зображує набір певних предметів, споглядаючи які вдумливий шанувальник мистецтва усвідомлює цілісний образ чи ідею. В картині “Присвята Нестору Махну” художник зумів відобразити українську народну стихію. Цікаво подано образ Гоголя в картині “Добрий вечір, Миколо Васильовичу!” Ще в одній картині митець зобразив поруч мушлю і гроші Соловецького табору особливого призначення. Разючий контраст між красою, створеною природою, і папірцями, за допомогою яких у комуністичному концтаборі прискорювали смерть в’язнів. В,язні виснажували себе непосильною працею, щоб отримати змогу придбати хоча б щось у концтабір ній крамничці. Це трагедія, яку пережили всі народи Радянського Союзу. Ще один історичний натюрморт присвячений трагічній долі поетів. Поруч із книгами зображений пістолет, який нагадує, що життя поетів часто обривали в ранньому віці. Костянтин Могилевський довів, що реалізм себе не вичерпав. Митець може зображувати навіть абстрактні поняття, не виходячи за межі реалізму. Звичайно, історичні натюрморти розраховані на мислячого цінителя прекрасного. Репродукції таких картин варто поміщати в підручники, щоб школярі і студенти через образотворче мистецтво, через емоційне потрясіння викликане ним краще засвоювали літературу та історію.
Багато творів Могилевського викликають асоціації з різними сферами української культури, що свідчить про мистецьку ерудицію автора. Так, традиційною картиною українського наївного малярства є “Козак Мамай”. Художник Могилевський виконав сучасну інтерпретацію цього популярного народного сюжету. Художник-педагог Могилевський наголошує на необхідності вивчати й розвивати українську народну культуру. Він звертає увагу, що відірваність від народної культурної основи стала однією з причин трагедії населення Донбасу. Десятками років комуністи виховували “нову історичну спільність – радянський народ”, тобто перекотиполе без національної культури. Для цього сюди переселяли людей з інших країв. І от тепер наслідком такого виховання стали тисячі людських смертей.
В картині “Седнівська Даная” художник знайшов новий підхід у показу жіночої краси.
А картина “Дорога до храму” змушує згадати запитання, яке прозвучало наприкінці фільму “Покаяння”:”Навіщо дорога, яка не веде до храму?” Це запитання до мистецтва взагалі і до кожного митця. Навіщо мистецтво, якщо воно не веде до храму? Храм вгорі. Підніматися до нього важко. Збоку від стежки урвище. Можна впасти. Але до храму необхідно йти. Мистецтво – це теж храм і водночас дорога до нього. Адже справжнє мистецтво пробуджує в наших душах кращі почуття, робить нас людьми. Костянтин Могилевський своїм мистецтвом будує дорогу до храму і закликає нас іти цим шляхом.
Викладачі університету, дізнавшись про присутність на презентації ірпінців, сказали, що вони пишаються своєю випускницею Анастасією Попсуй, яка виконує обов’язки міського голови Ірпеня. Стало цікаво, як навчалася студентка Попсуй? Нам відповіли: “Найкраще за всіх. А, крім того, ще й займалася балетом”.
Анатолій Зборовський,
директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею
