Свято пророка Іллі припадає на 2 серпня, а в селі вже забороняють купатися. Начебто в цей день Ілля бере під свою опіку воду і дозволяє раювати в ній лише праведним душам, тобто тим, що відійшли з цього світу, а також «обмивати грішникам свої гріхи».

Цей святий вважається опікуном збіжжя. Тому його часто зображують на іконах старцем із довгою бородою, який сидить на колісниці, запряженій чотирма білими кіньми. Борода тут не випадкова. Традиційно в Україні зажинки завершували поетичним дійством – в’язанням «бороди». Люди залишали на полі клапоть незжатих стебел. У різних регіонах і в різний час він називався: «Дідова борода», «Цапова борода», «Іллі на бороду»…

Із цим святом у кожного регіону пов’язані якісь звичаї: дехто у цей день не випускав у поле тварин – «бо гади всюди ходять», дехто не вживав картоплі, бо «то великий гріх». А жінки на Іллю мали свою традицію: ходили до схід сонця на городи в одній сорочці й стискали голівки капусти, приказуючи: «Святий Ілля, складай головки тугі та білі, як я!»