Оновлений центр Ірпеня, крокодил і Ейфелева вежа

14 Лютого 2017

Минулого року заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премій імені Андрія Малишка і Григорія Косинки, поет Леонід Закордонець не зміг бути присутнім на святі рідного міста Ірпеня. Він у цей день був членом журі на Всеукраїнському літературному фестивалі в Коростені. Але, повертаючись назад із делегацією київських письменників, Леонід Олексійович запропонував їхати в столицю новою дорогою через Ірпінь. В центрі нашого міста зупинилися. Письменники із Києва, прогулявшись оновленим центром, зробили висновок: “Тепер Ірпінь – Європа!” Оновлений центр Ірпеня надихнув Леоніда Закордонця на створення вірша.

Але є й діаметрально протилежні оцінки. Та, на мій погляд, оцінювачі не побачили за деревами лісу. Щоб зрозуміти перетворення міського центру, необхідно добре знати історію України та Ірпеня. Давайте пройдемося  оновленим центром. Розпочнемо нашу екскурсію від приміщення міськради. Відразу виникає здивування: чому опозиція не дякує міському голові Володимиру Карплюку? Адже нині перед приміщенням ради утворено площу, на якій можна вільно зібрати тисячу і більше громадян, щоб висловити своє ставлення до влади.

Прапори України і Ірпеня з міськими гербами на основах підкреслюють, що тут адміністративна територія.

Погруддя князя Ярослава Мудрого, гетьманів Богдана Хмельницького і Пилипа Орлика та першого Президента України Михайла Грушевського символізують тяглість українського державотворення від Київської Русі, через козацьку державу до ХХ століття. Нашу державу періодично знищували, але вона, як легендарний птах Фенікс, відроджувалася знову і знову. Наше найголовніше завдання – зберегти нашу вистраждану державність і передати її, а не лише ідею боротьби за неї, наступним поколінням.

Гетьман Орлик – творець першої в Європі Конституції в сучасному розумінні. Отже, ми зі своїм духовним багажем не є бідними родичами в Європі. Так, нас душили, топтали, але ментальність у нас європейська.  

В центрі площі височітиме величний пам’ятник Тарасові Шевченку, який уже давно став символом нескореної України. Між іншим, пам’ятник буде зроблено вланим коштом міського голови.

Фонтани в спекотливий день освіжатимуть повітря.

Повернемо направо. Декоративні колонади з модерними скульптурами викликали чимало критичних зауважень. Але на Заході нерідко встановлюють подібні скульптури, які присвячені не видатним особам, а просто є декоративним елементом урбаністичного пейзажу. Так, як у нас встановлюють скульптури  в парках і оздоровницях. Коли б’ють фонтани і лунає музика, то це справляє враження. Здається, ніби грає скульптурний квартет. Він доречно розташований неподалік від музичної школи. Можна було б пофантазувати і про скульптурну пару навпроти. Напевне, молодята посварились. Дівчина сидить сердита на нього і на себе. А юнак уже взяв букет і йде миритися. Поки що набирається відваги, щоб заговорити з коханою. А те, що вони біля РАЦСу, дає підстави сподіватися, що в них усе закінчиться добре – весіллям. Можна було б пофантазувати… Але ж якісь вандали понівечили скульптуру дівчини і її прибрали. Я розумію, що вандали трощать все і без спонукання. Але все-таки, чи думають критики центру, що вони заохочують варварів.

Володимир Карплюк знайшов  благодійників і затратив власні кошти на облаштування міського центру. Це треба цінувати і берегти зроблене.

В напрямку до вулиці Соборної розташовані класичні скульптури. Це символ того, що Ірпінь шанує класичну культуру Європи.

А ми повернемо назад і рушимо до залізничного вокзалу. Рукотворне озерце нагадує, що колись в Ірпені були озера і ставки. Пам’ять про них зберігається в назві вулиці Озерної. Я чув, що біля цього озерця планується встановити скульптуру Поета. Тоді воно набуде ще одного значення. Ірпінь називають українським Парнасом. А біля підніжжя справжнього Парнасу в Греції є Кастальське джерело. Згідно міфології, його вода дає натхнення поетам. А на вулиці Слов’янській, за ідеєю Володимира Карплюка, створено бібліомурал. Пам’ятник Шевченку буде об’єднуючим центром. Адже Тарас Шевченко – душа України, поет і художник.

Можна посидіти на лавках біля озерця і помедитувати.

Поруч – братська могила полеглих героїв, планується встановити нові пам’ятники.

Взимку на площі є місце для катка.

Фото Володимира Шилова

Таким чином, символіка оновленого центру означає, що Ірпінь – це місто України, європейської держави з героїчною історією, багатою культурою і демократичною  спадщиною. Враховано особливості Ірпеня. Підкреслено, що наше місто засвоює і традиції, і сучасні напрямки розвитку європейської культури.

Один мій знайомий художник оцінив оновлений центр рідного міста позитивно і зазначив: “Чисто, акуратно. Це щонайменше на сто років”.

Як собака перетворюється на крокодила

Критикувати можна все. Але критика повинна бути об’єктивною. Наприклад, архітектор Ігор Юрчак вважає, що кольори колонад і скульптур (білий, синій і червоний) утворюють прапор Росії, країни, яка напала на нашу Батьківщину. Я можу повірити, шо Юрчак не знає про тотожність барв знамен Росії, Франції і Нідерландів. Прапори цих країн різняться тільки розташуванням кольорів. Але я нізащо не повірю, що архітектор Юрчак не помітив зеленої основи колонад. Тобто, з чотирьох кольорів чомусь виокремлюються три. Це свідчить про упередженість критики. До того ж слід пам’ятати, що Володимир Карплюк не створює центр на порожньому місці. До нього теж багато набудували, і там є підстави для критики. Але критики керуються правилом: “Критикувати треба тільки те, що зробив Карплюк і все, що зробив Карплюк”.

Якби проект оновлення центру Ірпеня розробив Ігор Юрчак, то автор нинішнього проекту та інші архітектори, і не тільки архітектори, знайшли б за що покритикувати юрчаківський проект. Я не стверджую, що проект Юрчака був би гірший чи кращий. Я маю на увазі, що кожний фахівець може виконати власний проект і запевнятиме, що він кращий за інших. Та й не тільки фахівець. Зауваження можу зробити і я. Коли дерева посаджені перед входом у музей виростуть, то закриють напис “Музей”. Але цей напис можна буде зробити чи наклеїти на великих вікнах музею, так як свого часу це зробила фірма “Перун” на своїх вікнах. На мій погляд, колон забагато. Але я не архітектор. Біля дитячої музичної школи встановлено статую трубадура чи менестреля. Доцільніше було б встановити там скульптури кобзаря, цимбаліста чи троїстих музик. Школа ж українська. Правда, тоді критики змогли б сказати, що скульптури українських музик не пасують до модерних скульптур колонад. Ця площа символізує належність України до сучасної Європи.

 Щодо легітимності деяких попередніх міських голів є сумніви. Але ніхто не заперечує, що Володимир Андрійович дійсно переміг на обох виборах. Проте критики наголошують, що міський голова повинен лише виконувати волю громади.

Ще один приклад. Один мій знайомий, теж не архітектор, вважає, що колона-світильник з деревцями між колонадами не потрібна. Тут має бути вільна площа для глядачів під час святкових загальноміських концертів. А я думаю, що ця колона позначає центр і тим самим об’єднує колонади в єдиний ансамбль. Чимало людей скажуть, що от тут треба було зробити не так, а отак. Вони суперечитимуть одне одному. Чию волю виконувати міському голові? Згадаймо, що громада обрала міським головою саме В.А.Карплюка. Він повинен приймати рішення.

А ще можна згадати дитячий гумористичний кіножурнал “Єралаш”. Там, в одному випуску хлопчик малює на асфальті собаку. Повз нього проходять різні діти, і у всіх є зауваження. Одні говорять, що в собаки хвіст не такий, інші, що лапи не такі, ще інші мають претензії до тулуба і голови. Всі виправляють малюнок на свій смак. Врешті-решт, собака перетворюється на крокодила.

Ейфелева вежа

 Коли в Парижі збудували Ейфелеву вежу, то проти цієї споруди виступило багато діячів культури – Поль Верлен, Мопассан, Дюма-син і інші, та й наш Максиміліан Волошин. Всі говорили, що вежа спотворює Париж. Але що зараз треба показати в усьому світі, щоб, мабуть, майже кожна людина впевнено і навіть із захопленням  сказала: “Це Париж”? Правильно, Ейфелеву вежу.

Анатолій Зборовський,

директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею

Цей текст був в супроводі листа в редакцію, але написано так щиро, що ми додали цього пост скриптум.

P. S. Стосовно Юрчака, я теж думаю, що він образився, коли йому не доручили розробити проект оновлення центру. Але все-таки ми точно не знаємо, чого він розсердився. Може, йому не сподобалось, що центр Ірпеня став український і європейський? Тому краще залишити так, як є. Добре видно, що Юрчак відразу поставив собі за мету розкритикувати всю роботу. Це не об’єктивний аналіз фахівця. Я показав, що думок може бути дуже багато. Найкращий приклад – кіножурнал “Єралаш”, де кожний почав виправляти малюнок собаки і спільними зусиллями його перетворили на крокодила. Звідси і слово “крокодил” у заголовку. Якщо назвати статтю “Оновлений центр Ірпеня, собака, який перетворився на крокодила і Ейфелева вежа”, то це буде надто довго. А просто слово “крокодил” у заголовку інтригує і викликає бажання прочитати статтю.

Bookmark the permalink.

Comments are closed