Ярослав Амосов: «Я — ірпінець»

Ще одне інтерв’ю зі спортсменом з Ірпеня!

ДОВІДКА. ЯРОСЛАВ АМОСОВ

Місце народження: м. Ірпінь, Україна.

Клуб: СК «Гермес» — СБ «Сіріус» (Київ, Україна).

Рік народження: 1993 р.

Вага, кг: 77.

Зріст, см: 180.

Перемоги-поразки-нічиї: 14-0-0, Record Sherdog.

Титули: трьохкратний чемпіон світу з бойового самбо, WCSF (2013 р., 2014 р., 2015 р.);

двохкратний чемпіон Європи з бойового самбо, ECSF (2013 р., 2014 р.);

чемпіон Євразії з професійного бойового самбо, WCSF (2014 р.);

володар Кубка Європи з бойового самбо, ECSF (2012р. );

чемпіон України і Кубка України з бойового самбо;

майстер спорту міжнародного класу з бойового самбо;

заслужений майстер спорту України з бойового самбо.

 

 — Розкажіть про свого тренера: хто він?

— У мене два тренери! Федір Миколайович Середюк і Вадим Михайлович Коритний! Кожен з них відіграє визначну роль у моєму житті, спорті, підготовці! Федір Миколайович дає мені ударну техніку і налаштовує психологічно на бій! А Вадим Михайлович мені дає боротьбу! Це хороші люди, яким я дуже вдячний за те, що вони зробили з мене того, ким я є. І ми будемо йти далі!

— Як часто Ви тренуєтесь? Хто складає графік?

— У період підготовки — по два тренування на день, у суботу роблю одне легке тренування і йду до лазні, на масаж ще ходжу, а в неділю — повний відпочинок. У міжсезоння тренуюся по два тренування через день. Складаємо графік тренувань з моїми тренерами.

— Чи є у Вас приклади для наслідування, наприклад, бійці на яких Ви хотіли б рівнятися?

— Мені дуже подобається Федір Ємельяненко, щонайбільше мені подобається як він себе подає людям! І поводить себе правильно. Я дуже радий, що він повернувся. Буду стежити за його боями. Вірю в нього! Ще мені подобається, як б’ється Рорі Макдональд. А загалом, є дуже багато хороших хлопців і про них можна дуже довго говорити

— Який найнебезпечніший суперник був у Вашій кар’єрі? Чи змогли його перемогти?

— Найскладнішим бійцем у моїй кар’єрі став Шаміль Завуров, з яким зустрівся на чемпіонаті Євразії у фіналі. Я програвав, але не переставав вірити у свою перемогу. І наприкінці другого раунду мені вдалося провести задушливий прийом та отримати перемогу. Даний поєдинок дав зрозуміти, що розслаблятися не можна й потрібно працювати і працювати. Я вдячний Шамілю за цей дуже красивий поєдинок.

— Що відчули, коли дізналися про запрошення виступити на битві у Сибіру?

— Коли дізнався, що візьму участь у битві у Сибіру, я був радий і подумав: як же там холодно, напевно!)

 — Чи є види спорту, за якими Ви стежите, крім ММА?

— Також я цікавлюся такими видами спорту, як вільна боротьба й бокс! Є ще багато видів спорту, які мені подобаються, але не відстежую, — наприклад, мотоспорт.

— Кому посвятите свою перемогу?

— Буду присвячувати родині.

— Що мотивує Ваш займатися єдиноборствами? Яка головна мета? Чого б хотіли досягти у змішаних єдиноборствах в ідеалі?

— Мене мотивує моя сім’я, яка підтримує мене як спортсмена, друзі! Вони мені кажуть: давай, іди вперед і не зупиняйся! Мій друг Рустам говорить, що буде в перших рядах сидіти, коли я битимусь в UFC, й це мене також мотивує! І, звичайно ж, я, як і багато спортсменів, хочу бути кращим та здобути цей прекрасний пояс.

— Чи ходять на Ваші бої сім’я і родичі?

— Вони не ходять на мої бої, оскільки я їм забороняю! На мене б це тиснуло. Але вони і так би не прийшли, бо мама не дивиться мої бої — тільки слухає, а бабуся дзвонить і запитує: що було, переглядає ж змагання лише мій вітчим.

— Чи є у Вас прізвисько? Як воно у вас з’явилося?

— Моє прізвисько — «Динамо»! Його дали мені друзі із спортивного клубу з огляду на те, що в дуже багатьох поєдинках я атакував і вів поєдинок дуже динамічно. Ось друзі і стали говорити: я працюю в рингу, як динамо-машина.

— Хто має на Вас найбільший вплив не в MMA, а в звичайному житті?

— Мені здається, що дуже сильно вплинув на моє життя мій вітчим, який завжди мене дивував вирішенням якоїсь проблеми або ж людина, яка могла завжди відвести мене з невірного шляху і поставити на вірний! Так само вітчим завжди допомагає мені у всьому. До речі, це він мене привів у спорт, до спортклубу «Гермес», в якому також тренувався колись.

— Вийшли б на бій з іменитим суперником просто заради досвіду?

— Я не можу сказати вийшов би чи ні на бій без узгодження з моїми тренерами. Ми — команда, яка вирішує все разом.

 — Чи шкода Вам було Ронду Роузі після програшу Холлі Холм?

— Мені було і шкода, і я був радий за Холлі, адже Ронда почала поводити себе неправильно! Навіть не потисла руку перед боєм! На мою думку, так себе поводити не можна, — завжди потрібно поважати людину, яка вийшла битися проти тебе. Це такий же спортсмен, як і ти сам!

— Яке у Вас хобі?

— Усе екстремальне! Дуже люблю адреналін! Подобається кататися на мотоциклі, адаптованому для трюків, і я вчуся їх робити! Також хочу в березні поїхати у Карпати, покататися на сноуборді! Цього року не їздив ще, — займався підготовкою.

— Чи є у Вас домашні вихованці (кіт, пес, рибки, хом’ячок)?

— Так, у мене є собака його ім’я Даллас. Якщо зайти на мою сторінку у соцмережах, то можна його побачити, тому що там його фотографій більше ніж моїх. Даллас — добрий пес, з яким я проводжу дуже багато часу, він бігає зі мною завжди! Я вже навіть не знаю, як без нього бігати. А влітку беру його з собою на збори.

 — Що Ви думаєте про дівчат в єдиноборствах?

— Я вважаю що дівчинці потрібно займатися танцями, гімнастикою або єдиноборствами лише для себе! Але це — особисто моя думка! Дівчата, які б’ються, — без образ!)

— Що ви вважаєте своєю Батьківщиною (Малою Батьківщиною! Село, де народилися; місто, в якому одружилися; тайгу, де полювали тощо. Чому?)?

— Моя Батьківщина — Ірпінь! Це прекрасне місто, в якому багато природи і озер. Я полюбляю увечері пройтися з Далласом по місту.

Катерина Цибуліна