Довідка: Антонова Тетяна Анатоліївна народилася 15 березня 1977 року на Кіровоградщині. Отримала педагогічну освіту в Олександрійському училищі культури, закінчила факультет музичного мистецта (спеціальність – диригент народного хору) Київського національного університету культури і мистецтв та аспірантуру з культурології. В Ірпені з 1996 року. З травня місяця цього року – директор Інформаційно-туристичного центру.

Яка зараз ситуація з туризмом в Ірпені?

Т.А.: Ви маєте розуміти, що напруга у місті, як і в країні, дуже висока. Ми живемо у стані неоголошеної війни. Розвиток туризму перший страждає від складної економічної ситуації. Люди не можуть собі дозволити, як морально, так і матеріально, їздити за кордон, знаючи, що наші хлопці в окопах не мають грошей навіть на ліки. В такій ситуації можна працювати тільки у «зеленому туризмі». Наприклад, наше місто – це історичне ядро, воно настільки багате історично, культурно, природно, що нам є що розповісти і показати на кожному кутку!

Що Ви встигли  зробити за той час, який перебуваєте на посаді?

Т.А.: Дуже складно все і всіх зібрати до купи, знаходити бюджет, шукати людей, які проводили б екскурсії безкоштовно. Уявіть собі процес: щоб зробити екскурсію, треба автобус. Я йду у відділ освіти, прошу, дізнаюсь його розклад, коли він вільний, біжу до водія і прошу його, щоб він у свій неробочий час нас возив… Мало людей погодиться на такі умови… Тому, я шукаю фанатів! Фанатів нашого міста, нашої культури, своєї справи! Всіх, хто небайдужий. Уже є досягнення: незабаром, крім наших двох екскурсій «Подивись, де ти живеш» і «Будинок письменників», стартують дві дитячі екскурсії в пожежну частину і «Про життя Дем’яна Попова».

З якими труднощами доводиться стикатися ще?

Т.А.: Заклади Ірпеня не готові до спілкування. Я багато кому пропонувала розповісти про себе, щоб на екскурсіях ділитися з людьми, мовляв, а у нас не тільки гарно, а ще й смачно! Ніхто не хоче рекламу, всі говорять нам досить і тих клієнтів, що є. Де ж амбіції? Розвиток? Не розумію. А людям після екскурсії дійсно треба поїсти і в туалет кудись сходити. Ми маємо брати приклад з великих міст, але не робити «під кальку», а щось орієнтуватися на своє, унікальне, і головне те, що нам по силам.

Чому екскурсії почали коштувати 20 грн.?

Т.А.: Наш відділ не фінансується з місцевого бюджету. А як заплатити за бензин автобусу для екскурсії? До того ж, якщо людям щось дістається «за так», вони не знають цьому ціни і взагалі не дорожать цим. Я розумію, що зараз дуже багато молодих сімей, які сприймають Ірпінь, як спальний район Києва. Приїхали, виспались, і на роботу, а на вихідних розважатися їдуть знову до Києва. Їм не цікаво асимілюватися з місцевими. У кожного своє життя. Змусити когось цінувати щось – неможливо, єдиний вихід – викликати інтерес.

Які подальші плани розвитку Інформаційно-туристичного центру?

Т.А: Якщо чесно, в мене є пара шалених ідей, які, звичайно, не можна реалізувати без фінансування. Перша – це екскурсія «Ніч у музеї», де будуть проходити пошуки речей у цілковитій темряві з ліхтариком. Друга – скандальна, але, повірте мені, вражаюча – в Бучанську колонію. Я пам’ятаю свої почуття, коли в підлітковому віці потрапила на подібну екскурсію. Це не передати словами! Ти заходиш на територію колонії і за тобою зачиняються величезні залізні двері, цей звук я пам’ятаю до сьогоднішнього дня. Обличчя людей у вікнах приміщень – сумні і безнадійні… В серцях і психіці молоді це має залишити слід страху, що колонія – жахливе місце. На мою думку, це допоможе зменшити злочинність серед підлітків. Кожен тричі подумає, перш ніж зробити щось погане, згадавши звук металу дверей, що зачиняються за твоєю спиною.

Не шкодуєте, що прийшли на цю посаду?

Т.А.: Ні, не шкодую. Я дуже люблю свою роботу, а головне – я люблю Ірпінь, і я пишаюся, що я – ірпінчанка. Це ж не залежить від того, скільки років я тут прожила. Це мій вибір і моє місто, для якого я буду робити все, щоб воно розвивалося!