“Ржака” з вар’ятом Притулою, туалетом і історією

28 Березня 2019

Нещодавно в Центральному будинку культури Ірпеня з успіхом виступив колектив “Вар’яти” з Сергієм Притулою. Все було б добре, але відомий артист вирішив приколотись. Вар’яти попрохали працівника ЦБК відкрити двері аварійного виходу на другому поверсі, щоб вони покурили. Працівник виконав їхнє прохання. Колись там були сходи, але під час ремонту їх демонтували, оскільки вони були в ненадійному стані. Притула побачив внизу біотуалет і вчинив такий прикол: встановив замість відсутніх сходів драбину і зробив відео. Поскаржився, що не у всіх концертних залах поруч із гримеркою є вбиральня і повідомив, що драбина – це дорога у гримерку. Виходило, що артисти лізуть приставною драбиною у гримерку, а потім йдуть навколо будинку культури на сцену. Це був просто прикол. Сергій Притула не говорив, що це в Ірпені, але ірпінці впізнали рідні місця.

І вже вкотре розпочалася буря в склянці води. Фейсбучні критики зраділи. Мовляв, яка “ржака”, Притула показав, яке в нас європейське місто. Перепало й міністру культури, який відвідав Ірпінь перед Притулою, але, на відміну від вар’ята, нічого такого не побачив. Патріоти образилися на Притулу. Адже Ірпінь прийняв його гостинно, а він… Нормальний туалет є в приміщенні ЦБК. І в гримерку не треба лазити по драбині. Критики це теж знали, або могли підійти в ЦБК і перевірити особисто. Але ж тоді не було б приводу для “ржаки”. 

Антон Головенко дорікнув Притулі. Артист зрозумів, що повівся нечемно і почав виправдовуватися. Заявив, що артистам складно дійти у вбиральню через хол, де люди проситимуть зробити з ними селфі. Але ж Притула говорив, що драбина – це дорога у гримерку. Нехай би сказав, що це, наприклад, ідея майбутньої комедії. Можна було б зняти й інші епізоди. На одному артисти дружно лізуть по драбині, а потім працівник будинку  культури запрошує їх у туалет у приміщенні, пояснюючи здивованим глядачам:”Це ж вар’яти”. Слово “вар’яти” польського походження і означає божевільні. Правда, є й інші тлумачення цього слова. Або можна було б зняти, як Притула заходить у біотуалет. І тут підбігає гурт вар’яток-фанаток і починає виламувати двері, щоб зробити там з Притулою селфі або ще щось. В цю мить з’являється доблесна муніципальна варта і коректно пояснює фанаткам, як слід поводитися з артистами. Фанатки дисципліновано шикуються в чергу. Розчулений Притула виходить із біотуалету і робить селфі спочатку з муніципальною вартою, а потім – з фанатками. На такий фільм можна прохати гроші в ірпінської влади.  

І всі були б задоволені. А так внаслідок відеоприколу відомого артиста і “ржаки” фейсбучних критиків постраждав працівник ЦБК. Його покарали за те, що він відкрив ті злощасні двері. Він, дійсно, не мав права їх відкривати.

А тепер трохи історії. Будинок культури Бучанського цегельного заводу (нинішній Центральний будинок культури) побудовано у 1954 році. Тоді Ірпінь ще був селищем. В ті часи  підприємства повинні були будувати об’єкти культури. Це справді палац, особливо, якщо врахувати інтер’єр і порівняти його з міським будинком культури. Туалет спорудили за Будинком культури, при вході на стадіон. Коли в 2000-у році відділ культури переселили в цей Будинок культури, то туалет зробили в приміщенні (використали кімнату,  де був музей комбінату “Перемога”). Багатолітній директор Будинку культури Микола Курявий передав фотопортрети робітників заводу, які загинули під час Другої світової війни, в Ірпінський історико-краєзнавчий музей. Напередодні президентських виборів 2004 року Центральний будинок культури було пофарбовано в біло-голубі кольори – барви Партії регіонів. 

Не можна говорити, що міське керівництво нічого не робить із ЦБК. Хто читав про візит  Євгена Нищука в Ірпінь, той знає, що міністру  було презентовано проект реконструкції Будинку культури. Є надія, що Міністерство культури посприяє  в оновленні ЦБК. Але слід мати на увазі, що це не просто будівля, а пам’ятка архітектури. Тому необхідною умовою її реконструкції є збереження автентичного вигляду.

                                                                               Анатолій Зборовський,

директор історико-краєзнавчого музею

Bookmark the permalink.

Comments are closed