На сьогоднішній день війна на Сході України не припиняється: щодня ведуться активні бойові дії. У зв’язку з цим, збільшується потік переселенців до інших міст у пошуках кращого життя. Ірпінь – чи не одне з найбільш затребуваних міст, куди приїжджають жителі Донбасу. Багато з них потребує допомоги. Саме для них діє Громадський Центр по роботі з внутрішньо переміщеними особами. Про можливість переселенців розпочати нове життя на новому місці кореспонденти “Правди Ірпеня” поспілкувалися з керівником Центру Надією Філімоновою. 

Як часто люди звертаються за допомогою в Громадський Центр по роботі з внутрішньо переміщеними особами?

Майже щоразу, як тільки ми відкрились, а відчиняємося ми майже щодня для проведення різноманітних заходів. Ось, наприклад, коли відкрилися за годину до початку дитячого клубу, звернулися 3 сім’ї, які нещодавно прибули до Ірпеня: одна з Криму, дві з Луганщини. У однієї сім’ї чоловік ще й учасник АТО. Вони потребували речі першої необхідності, бо щойно приїхали, особливо сковорідку; а ми тиждень тому отримали допомогу від добрих людей. Дали, що було і всі залишилися задоволені: люди отримали те, що їм треба і ми, що змогли вдало перенаправити допомогу благодійників. Буває, що немає в нас затребуваних речей, тоді думаємо де взяти, питаємо у знайомих, партнерів, соціальних мережах і майже завжди вдається задовольнити потребу.

Хто Вам надає допомогу?

Утримувати Громадський Центр по роботі з внутрішньо переміщеними особами нам допомагає одне місцеве підприємство. Його власники (їх декілька) відчувають так звану соціальну відповідальність і щомісяця виділяють конкретну суму, якої вистачає на мінімальне існування Центру. Підприємство ніде не рекламує своєї назви і послуг, є аполітичним. Така практика соціальної відповідальності дуже розповсюджена закордоном. Там важко знайти бізнес-установу, яка б щомісяця не перерахувала кошти на благодійність.

Крім того, ми співпрацюємо з різними інституціями третього сектору, які на базі Центру реалізовують різні проекти й тим самим наші відвідувачі стають набувачами їх послуг. Це частіше всього різноманітні навчальні заходи: тренінги, семінари.

Організацій так багато, що всі не називатиму, бо одних відмітимо інших ні, а будь-яка співпраця була і є корисною і цікавою.

Також ми співпрацюємо з організаціями з Іспанії та Німеччини. Іспанська організація “Хунтос пор ла віда” направлена на навчально-виховну допомогу. Наприклад, вивчення іспанської мови, дитячі майстер-класи – це їх заслуга. А німці з Інтерхелп допомагають у медичному напрямку й надають гуманітарну допомогу. Хоча іспанці також гуманітарну допомогу регулярно присилають. Вже дві зими поспіль присилали теплі ковдри переселенцям.

Крім того постійно подаюся на гранти, в рік реалізовуємо 1-2 проекти за грантові кошти. Останній проект був дуже успішний. Його реалізували за кошти посольства США для молодих підприємців “Приступаючи до справи” , де учасники вивчали англійську мову, основи бухгалтерії та ІТ для ведення власної справи. Під час реалізації цього проекту був виграний ще один грант на закупівлю обладнання для соціального ательє. Заявки на участь у конкурсах пишу регулярно, шукаю їх в Інтернеті, часто вдається виграти.

Чи плануєте ви розширятись?

Тільки хіба що у кількості реалізованих проектів. Хотілося б бути ефективнішими для різних категорій людей. За три роки роботи Центру діти, які були в старшій групі, вже виросли і стали підлітками, яких важче зацікавити. Зараз працюю над цим питанням, чим, як і за які кошти їх організувати. Не задіяні на сьогодні і представники середньої вікової категорії, хоча я переконана це тимчасово.

А щодо розширення квадратних метрів, то я б із задоволенням розглянула можливість окремого приміщення під банк одягу; багато речей приносять, присилають, люди їх передивляються, розбирають, але із-за браку місця це дуже незручно і виглядає не естетично. Тому багато речей залишається і ми їх перенаправляємо далі на села. Але, розуміючи складну ситуацію з вільними приміщеннями в Ірпені, це питання ніколи не піднімалося.

Влітку Ви організовували відпочинок для дітей переселенців. Нам відомо, що він дуже сподобався як дітям, так і батькам. Розкажіть, будь ласка, детальніше.

Це був прекрасний час, ми всі отримали масу задоволення від цього проекту, бо нема нічого кращого за щирі позитивні дитячі емоції. Іспанська фундація “Хунтос пор ла віда”, яку я згадувала вже, профінансувала три зміни денного табору для дітей переселенців (по 20 дітей кожна). Табір розпочинався із зарядки, повчальної історії, потім прогулянка на свіжому повітрі, смачний обід (який готували прямо на Центрі аби переконатися, що все свіже), потім майстер-клас по різних поробках, лего час, ігри. Було надвичайно корисно і весело. Ми отримали рекордну кількість смс-подяк від батьків. Ці всі діти зараз продовжують приходити по суботах на дитячий клуб.

Ви часто проводите різноманітні майстер-класи для дітей, зокрема, кулінарні. Чи подобається це їм? Чи впливає це на ре соціалізацію дітей в іншому середовищі?

Так, субота – це дитячий день, так вже ми його називаємо давно. В цей день ми намагаємося зробити все, аби Громадський Центр став “простором, привітним до дитини”. Крім різноманітних поробок ми проводимо з дітьми бесіди, спілкування, чаювання. А от раз на місяць робимо кулінарний майстер-клас – це улюблений день для всіх дітей. Діти мають можливість самим розбивати яйця, вмикати міксер, нарізати овочі чи фрукти тощо. Їм це так подобається! І найулюбленіший момент – це коли всі разом накривають стіл і сідають їсти приготовлену власноруч страву. Це дуже об’єднує дітей. Вони душе швидко інтегруються в колектив.

Не вистачає коштів, щоб проводити кулінарію частіше, бо дорого виходить. Тому шукаємо підприємців (магазини), які б могли допомагати продуктами харчування.

Які плани на осінь? Продовжуватимете проводити заходи?

На осінь плануємо добавити заняття з іспанської та англійської мов як для дітей, так і для дорослих. Зараз проводимо дитячі заходи по суботах з 12.00. По неділях у нас малювання з прекрасним педагогом. По середах з 12.00 – відкритий клуб рукоділля для людей поважного віку. Щоп’ятниці ввечері працює English speaking club. По скайпу спілкуються з англійцями з Уельсу за чашечкою чаю. Початок навчального року завжди такий неактивний, а потім починають добавлятися проекти і вже розклад змінюємо, щоб всі вмістилися.

Також на базі Центру є можливість скористатися послугами Соціального ательє.

Яка роль соціального ательє?

Завжди є якісь речі та взуття б/у, що приносять мешканці міста. Часто самі ж переселенці приносять пакунки зі словами: “ми у вас брали, вже виросли, може ще комусь знадобиться”. Ці речі підшиваємо, замінюємо блискавку тощо, щоб потім люди і далі могли ними користуватися.

Як, на Вашу думку, краще адаптуватись до нових умов життя?

Бути активним! Відкинути “синдром жертви” та “мені всі щось винні”, а самому йти і щось робити корисне для інших. Я спостерігаю за людьми, які опинилися в однакових умовах і по-різному себе ведуть. Хто рухається вперед і досягає нових цілей вже на новому місці. А хтось ниє і плаче як все погано-погано, хоча становище у людей однакове. Приємно зазначити, що більшість наших волонтерів – це самі ж переселенці, які дарують радість і приносять користь іншим. Це, мабуть, найкращий спосіб адаптуватися!