Нещодавно представники мерій Львова, Івано-Франківська, Вінниці, Сум та Ірпеня відвідали з навчальною поїздкою Амстердам. Честь представити наше місто і радість повчитися випала мені. Тема навчання – сталий розвиток міст.
Що таке сталий розвиток міста? Щоб це пояснити, можна навести складні економічні формулювання. Але я поясню на прикладі велосипедів. У 30-х роках у Західній Європі на вулицях почали масово з’являтися автомобілі. Місто Амстердам у центральній частині має вузькі вулиці, де абсолютно відсутні місця для паркування. Влада міста зрозуміла ще тоді: далі машин буде ставати більше і це приведе до транспортного колапсу + псується екологія, не буде чим дихати. (Що таке транспортний колапс – добре знає Москва і періодично знає Київ).
Уже тоді мерія Амстердаму взяла курс на розвиток велосипедної інфраструктури. Почали з’являтися велодоріжки, паркомісця, велосипедна культура у місцевих жителів набирала масштабів.
В Амстердамі мене вразила велосипедна культура. Особливо справляє враження кількість велосипедів і велосипедистів. Біля залізничних станцій, станцій метро та в інших місцях розташовані спеціально облаштовані велопарковки. Вони переважно двоповерхові. Біля одного з вокзалів я бачив 10 тисяч велосипедів на парковці! Люди паркуються, а далі рухаються міським транспортом. Велосипеди припнуті всюди: біля ліхтарів, дорожніх знаків, на перилах мостів над каналами.
Наземний транспорт Амстердаму – це метро, трамвай і великогабаритні автобуси. Маршруток взагалі немає. Також у центрі міста практично немає машин. Люди, які живуть у центральній частині, автомобілями не користуються. Навіть із передмістя люди їздять на велосипедах. Відомо, що Амстердам розділено на дві частини. Для велосипедистів тут працює спеціальний безкоштовний паром.
Я бачив топ-менеджерів світових компаній, дипломатів, працівників ООН, тисячі офісних працівників (у дорогих костюмах, дорогому взутті, стильно вдягнутих), які їздять на велосипедах. Для них це нормально. Жінки на велосипедах! У сукнях чи ділових костюмах. Це – гарно, якщо не сказати більше – сексуально. Матері з малесенькими дітками (по двоє дітей на велосипеді!) теж обирають цей вид транспорту. Працівники невеликих крамничок розвозять товар на вантажних велосипедах інколи з електроприводом. Все це дуже органічно і практично.
Коли нам пояснювали в мерії, чому вигідно їздити на велосипеді: дешево, не платиш за паливо і паркування (в Амстердамі коштує 60 євро доба припаркуватися автомобілем), я додав, що це ж ще добре для здоров’я. На що місцевий чиновник не одразу відповів і перепитав, чому це корисно. Я пояснив, що в офісі – сидяча робота, а тут – рух, динаміка. На це колега відповів: «Ви знаєте, а ми навіть не замислюємося над цим. Ми просто користуємося щодня велосипедом, як умивальником чи ліфтом».
Вражений такою масовою велокультурою я повернувся в рідне місто з рішучим наміром: зробити усе, що в моїх силах, щоб Ірпінь став велосипедним містом. Щоб тут була розгалужена система велодоріжок і велопарковок. Краща в Україні система відеоспостереження у нас уже монтується. Буде кому приглянути за великами.
Я чітко розумію, що сам у полі не воїн. Потрібно збирати велосипедну команду Ірпеня – Громадську раду велоактивістів при міському голові чи міській раді.
Для чого потрібна велосипедна громадська рада? По-перше, для постановки проблем. Ми, як спільнота велосипедистів, маємо заявити: 20 доріг капітально зроблених за 9 місяців це класно, але, владо, про велодоріжки не забувай! Владо, велопарковки давай!
По-друге, де будуть проходити доріжки, де будуть парковки? Це мають визначати не чиновники, а самі велокористувачі. Громадська рада має напрацювати стратегію розвитку вело інфраструктури.
По-третє, необхідний контроль. Припустимо, робить підрядник велодоріжку, але з’їзди зробив не такі, як треба, з бордюрів – ну, і велосипедисти будуть падати. Громадська велосипедна рада має контролювати якість виконання робіт – їм же їздити.
Отже, звертаюся до всіх вело-активних жителів Приірпіння, яким до душі поняття дієвого патріотизму: давайте разом зробимо Ірпінь велосипедним містом! Для створення велосипедної Громадської ради потрібна ініціативна група. Пишіть мені у Фейсбук, хто хоче долучитися!
Ірпінь – ідеальний, як для вело-міста. Він – рівний, і з будь-якої крайньої точки до центру тут 15 хв. на велику. За півгодини ви Ірпінь переїдете від краю до краю. Наш мер Володимир Карплюк вело-ідею підтримує.
Нічого не робиться відразу, найдовший шлях починається з першого кроку. Переконаний, що через кілька років (сподіваюсь, 2-3, а не 10) Ірпінь буде реально велосипедним містом. Давайте зробимо це разом!
