Ірина Карпенко: мрійте, мрії збуваються!

Перемоги на локальних, всеукраїнських та міжнародних фестивалях, неординарні постановки – все це привертає увагу до студії театру та кіно «Ромео і Джульєта», яка діє в Ірпені уже четвертий рік. За цей час про нього стало відомо далеко за межами області. Про подальші плани, мрії та постановки ми дізнались, поспілкувавшись з керівником «Ромео і Джульєти» Іриною Карпенко.

П.І. Розкажіть, будь ласка, детальніше про фестиваль, який нещодавно проходив у Львові. Наскільки нам відомо, представники нашого міста здобули призові місця.

К.І. Так, нещодавно у Львові відбувся міжнародний фестиваль «Золотий Лев». Україну презентували Одеса, Харків, Запоріжжя, Миколаїв та Ірпінь. Були представники з Білорусі та Китаю.

У фестивалі взяли участь студійці з нашого міста, кількість яких перевищила 50 артистів, що представляли сольні номери та вистави. Нам є чим похизуватися. Представники наймолодшої групи здобули 2 перші місця: Гінтов Павло і Лява Єва (винагорода по 50 євро). Винагороду у 15 тисяч гривень ми отримали за дуетну композицію «Ангел і демон», Божественну комедію (автор Ісідор Шток) та Баладу про Шевченка.

Також наш театр здобув Гран-прі за виставу «Незнайки» Миколи Носова.

П.І. Хто виступав організатором фестивалю?

К.І. З ними ми працюємо вже три роки поспіль. Це спілка театральних фестивалів, президентом якої є Віталій Нечитайло. До речі, минулого року цей конкурс проходив в Буковелі. Ми отримували перші місця, але не гран-прі. Перший раз найвищу перемогу ми здобули в грудні 2017-го року на фестивалі «Золотий ключик» (м. Київ) з виставою «Політ крізь простір» за мотивами Річарда Баха «Чайка на ім’я Дж…»

П.І. У Вас шалений графік. Не встигли Ви «оговтатись» від одного фестивалю, як відразу ж організували Всеукраїнський фестиваль «Шлях до успіху» в Ірпені. Знаємо, що він проводиться уже втретє. Які у Вас враження?

К.І. Я сама актриса, багато подорожую і дивлюся на інші фестивалі. У нас немає класних театральних фестивалів. Тому в мене виникла мрія відокремити його від усіх інших жанрів і зробити суто театральним. Думаю, нам це вдалося завдяки команді, яка мені допомагала. Хочу подякувати начальнику відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Євгенії Антонюк, батькам студії, а саме Давидову Роману окремо за співпрацю, Нємченко Лілії за вагомий внесок у організацію фестивалю, нашому поважному журі: Володимиру Гризлову, який був не тільки членом журі, а й спонсором, фестивалю, Шатровій Оксані, кастинг директору телеканалу 1+1, Деркач Дарині, Олені Курті (головній героїні серіалу «Школа»), Філіпу Козлову (актору серіалу «Школа») та голові журі, нашому поважному народному артисту України Остапу Ступці.

П.І. Останнім моментом став показ вистави «Нікому не потрібні» на досить актуальну тему – долі бездомних дітей. Він здобув широкий резонанс серед глядачів. Розкажіть про ідею.

К.І. Це справжня історія про дітей, які живуть у дитячому будинку. Коли ми поїхати до дитбудинку, я так перейнялася цією проблемою, що ідея написати сценарій для театру виникла за одну ніч.

Загалом всіх дітей можна поділити на 3 групи: безхатьки, сироти і соціально захищені діти, які проживають з батьками. В процесі постановки вдалося виділити ті ознаки, які їх об’єднують і відрізняють водночас. Більша увага приділена дітям-безхатькам, які кожного дня виборюють право на життя, живучи на вулицях нашої рідної країни і не мають можливості побачити світ у темному тунелі, тому ми говоримо про це, посилаючи меседж нашій державі. Це вистава про жорстоке життя на вулиці, боротьбу за виживання.

П.І. Діти з «Ромео і Джульєти» тільки грають у театрі, чи Ви ще десь їх залучаєте?

К.І. Це дуже різносторонні і яскраві діти. Ми активно знімаємось в рекламах, реаліті-шоу, кліпах. До речі, в кліпі Вєрки Сердючки, який був знятий для Євробачення, всі дітки з нашого театру. Вони дуже змінюються. Кардинально, починають вірити в себе, свої сили, розвивають лідерські якості. І це стимулює мене як керівника працювати та творити далі, якщо сам Бог розпорядився, чим я повинна займатися на цій землі.

П.І. Потрібно дуже багато працювати, щоб досягти такого результату. Чи відпочиваєте Ви разом з дітьми та батьками своєї студії?

К.І. Обов’язково! Весною ми влаштовуємо сімейний день. Організовуємо творчу програму з пікніком, де батьки разом з дітьми діляться на команди і активно змагаються, дотримуючись не тільки інтересів дітей, а, захопившись грою на всі 100 %, самі перетворюються на активних «дорослих» дітей, які теж бажають перемогти. Цього року ми збираємося після травневих свят. Таким чином ми закриваємо навчальний сезон.

До речі, про батьків. Кажуть, Ви створили окрему театральну групу для них?

Так, коли вони почали приводити діток на заняття, з цікавістю за всім спостерігали. І я побачила це, запропонувала створити групу, на що вони погодились! Таким чином у нас сформувалася доросла група. Збираємося ми по суботах. Сподіваємось дуже скоро представити Вашій увазі виставу, яка, думаю, сподобається глядачам нашого міста. Слідкуйте за новинами студії!

П.І. Ви в Ірпені працюєте зовсім недавно, а вже маєте досить великі здобутки. Які у Вас подальші плани?

К.І. Після того, як ми здобули гран-прі у Львові, ми збираємося влітку в Болгарію на фестиваль. Минулого року ми також туди їздили та зайняли перші місця, сподіваюсь, результат буде кращим, ніж торік.

П.І. Що для Вас є студія театру і кіно?

К.І. Для мене в житті є найважливішою робота, якою я живу на повні груди і надихаюсь нею, як повітрям. Закінчивши школу я ніколи більше не працювала, бо, як кажуть, «якщо ти обрала собі роботу до душі, тобі не доведеться більше ніколи працювати». Прислухайтеся до свого серця і Ви отримаєте від життя найважливіші нагороди. Усім дякую за увагу!

Bookmark the permalink.

Comments are closed