Ірина Гаврилюк, мешканка Бучі:
«Коли син третього числа сказав мені, що у дворі лежить батько і брат мій, то 4 числа я вже сюди приїхала, щоб поліція забрала їх як впізнаних людей».
Під час окупації Бучі росіяни вбили чоловіка і брата пані Ірини ось тут, у невеличкому задньому дворику батьківської хати. Поруч із тілами рідних лежав застрелений хлопчина, який тікав з Ірпеня і забіг сховатися від обстрілів. Окупанти позбавили жінку великої родини. Вони вбили також двох її двоюрідних братів, дружину із сином одного з братів, закатували сусідів, із якими сім’я’ дружила.
Ірина Гаврилюк, мешканка Бучі:
«Ми ж виїжджали 5 числа звідси. А чоловік із братом із сином побігли до Бучанської міської ради записатися в тероборону. Їх повернули. Сказали, що зброї немає. Як з’явиться зброя, вас повідомлять. Син же ж, коли повернули його з Бучі, коли сказали що немає зброї, він побіг зразу на Ірпінь і вступив до тероборони з першого дня».
Ірина каже, що таке рішення і врятувало її сина. Бо якби залишився вдома, то вбили б і його. Рашисти прямо у дворі будинку облаштували свій блокпост. А сам будинок нелюди перетворили на свою базу і жили там майже весь березень, доки була окупована Буча. Батьківська хата, у якій виросла і майже все життя прожила Ірина та її вбитий брат, для життя стала геть непридатною.
Ірина Гаврилюк, мешканка Бучі:
«Зірвався танк поруч і попадали вся стеля. Страхіття. Дах був пошкоджений. Протікало все у хату. Все повідлітало. Ось кухня була. Стеля вся упала.»
Ще до війни Ірина з чоловіком розпочали будувати свій дім поруч з батьківськім. Та повністю завершити його не встигли. А під час бойових дій було пошкоджено вже й те, що зроблено. Частково відремонтувати будинок вдалося завдяки волонтерам громадської організації «Громада». Вони випадково познайомилися з Іриною, коли розвозили гуманітарну допомогу. З того часу керівниця «Громади» є частою гостею в цьому домі.
Арина Сатовська, голова ГО «Громада»:
«Коли ми почули про історію Ірини і її родини, то було зрозуміло що це не просто родина, якій требі було завезти молоко чи куртку чи черевики. Що це родина, яка заслуговує на нормальне життя, на відновлення життя, тому ми вже майже півтора роки допомагаємо».
Арина каже, що довкола цієї родини об’єдналися багато людей: і українців, і іноземців. Допомагають, хто чим може. Щоб пережити холодну зиму, біля двору встановили ось такий екологічний міні-будиночок із сонячною електростанцією. У період відключення світла тут можна буде і зігрітися, і приготувати їжу, і прийняти душ, і переночувати. Такі мобільні будиночки до війни організація планувала використовувати у зеленому туризмі. Але з початком вторгнення росіян цільове використання змінили.
Арина Сатовська, голова ГО «Громада»:
«Зараз сім таких будиночків працює в Чернігівській та Київській області. В них проживають родини, які постраждали від російської агресії. А щодо цього будиночка, то кошти саме на нього закумульовані із донатів платформи Airbnb, які з березня минулого року почали допомагати з невеличкими коштами. Хтось 100 євро, хтось 200 і так назбиралася сума, щоб ми добудували ще один будиночок».
А закупити сонячну електростанцію допомогла німецька організація Ukraine-Hilfe.
Ірина Гаврилюк, мешканка Бучі:
«Я дуже задоволена. Ми завжди можемо прийти сюди і бути у цьому будиночку».
