«У цей день чоловіки, жінки й діти забавляються всякими бісівськими іграми й іншими паскудними образами,» – йдеться про свято Івана Купала у старих виданнях. Над ним збиткувалася й радянщина – силоміць розганяли людей, які збиралися біля річок на купальські вогні. Сьогодні купальський обряд знову повертається до нас, на жаль, від барвистого сюжету мало що залишилося.

Яким же ж було Купало в давнину?

Основним стержнем, довкола якого відбувалися дійства, був купальський вогонь. Він мав горіти всю ніч. Щоб підтримувати багаття, парубки заздалегідь заготовляли хмиз. Зробивши спеціальний, сплетений із соломи, рогози чи дубців, козубок, тягли його селом, і кожен господар дарував «на розпал» будь-яку річ, що вийшла з вжитку. То була гарна традиція позбутися (спалити) щось старе. Зібране ломаття відвозили на леваду, що обов’язково межувала з річкою чи ставком, і складали в купу.

Розпочиналися ігри біля вогнищ. Спочатку хлопці по старшині – поодинці чи парно – перестрибували багаття, а коли воно ставало менше – запрошували й дівчат. Вважалося, що потрібно кожному «очиститися вогнем» – тричі перестрибнути через нього. Були різні прикмети з цим пов’язані: якщо парубок стрибнув якнайвище, то це віщувало гарний врожай у родині, якщо вскочив у полум’я – протягом року трапиться нещастя. Коли ж вдавалося перестрибнути багаття парі, то неодмінно в злагоді проживуть рік. Тому таким іграм надавали особливого значення.

Потім дівчата, запаливши свічки, пускали на воду заготовлені вдень віночки – один для себе, а інший судженому. Якщо вінки пливли в парі, то вважалося, що цього року пооберуться, а коли урозтіч – не судилося вийти заміж. Хлопці в таких дійствах участі не брали, а лише звіддаля уважно стежили за дійством. Дехто кидав непомітно камінці, щоб віночки спарувалися.

Після всього найсміливіші обмірковували, куди піти, щоб побачити, як цвіте папороть і зірвати чар-квітку. Вважалося, кому пощастить зробити це, переборюючи найнеймовірніші жахи, – обов’язково віднайде закопаний у землі скарб або відкриваються йому таємниці провідництва; рука, яка торкнулася цієї квітки, матиме чудодійну силу – легко вчарує будь-кого, лікуватиме і т.д.

Іванова ніч – найпоетичніше купальське дійство. Воно єднало людей з природою, освячувало почуття, живило сподіванками на краще майбутнє. Символом свята до цих пір є очищення від всього гріхотворного вогнем та водою.