Якщо чесно, то я лише кілька років проживаю в Ірпені. Досить довгий час вважала його містом, яке ближче до метро, ніж деякі райони Києва. Так склалася доля, що я переїхала саме сюди зі столиці. І вже тут я почала розуміти, що це цілком самобутнє місто. А мені є з чим порівняти – я жила свого часу в 9 містах України. Ірпінь – цілком незалежний, має самостійну інфраструктуру, чудове місце розташування, унікальну мікро екосистему та особливих людей. Інколи здається, що навколи лише «понаїхавші», але як же вони вболівають за це місто!

Кілька прикладів із життя:

1. Коли я випадково забула телефон на дитячому майданчику (недешевий, я вам скажу), то мене наздогнали і повернули його.

2. Коли до мене на вулиці чіплявся якийсь молодик, то двоє хлопців, які проходили поруч, запропонували мені свою допомогу.

А ще в ірпінчан особливе почуття гумору! Ніколи не забуду, коли була запрошена в одну домівку, де разом з господарями жили папуга і великий дог. Так на власні очі спостерігала, як папуга голосом господарів кричить «Фу!», коли дог бешкетує. Навчили ж…

Або запитувала я дорогу до одного місця, так мені сказали йти через парк. Потім виявилося, що я зробила добре коло, але зовсім не шкодую і розумію, чому мені сказали йти саме так. Люди просто подумали, що я не місцева, і вирішили «показати» мені парк, яким, здається пишаються всі.

Так що люди в Ірпені особливі! Це я вам кажу, як понаїхавша.