10 фактів про Біличанський ліс

29 Червня 2016

1. Боротьба за Біличанський ліс між Києвом та областю триває 90 років

У 1923 р. до складу Києва були включені прилеглі хутори Сирець, Дегтярі, Галагани, Нивка, а у 1925 р. – селища Чоколівка і Караваєві Дачі. Але тодішні плани у столичної влади були ще глобальнішими, про що свідчить папка документів у державному архіві Київської області з назвою “Суд по смт. Пуща-Водиця”. За матеріалами папки, в 1922 -1923 рр. між жителями селищ Пуща-Водиця і Святошин, села Біличі та хутора Берковець (нинішнє Коцюбинське) з одного боку і владою міста Києва з іншого боку вже мав місце конфлікт за територію Біличанського лісу. Київська міська рада хотіла включити ці території в межі міста, а жителі хотіли створити свою власну раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, оскільки земельний кодекс УРСР 1922 року на території міст не діяв і при включенні в межі міста жителі сіл, селищ і хуторів автоматично втрачали переваги по сінокосах та угіддях. Цей факт повністю руйнує картину, яка була намальована в сучасних ЗМІ. Адже першопричиною конфлікту в 1923 р. був далеко не “дерибан” землі депутатами Коцюбинської селищної ради (якої тоді ще навіть не існувало).

план Києва

План м. Києва, 1902 рік

Тоді суперечки точилися ще кілька років, поки не було прийняте “соломонове рішення”: не включаючи напряму суперечливі території до складу столиці, але підпорядкувати їх Київраді.

Цікаво, що усіх фігурантів тієї справи тільки Коцюбинське досі протидіє поглинанню столиці і сьогодні переживає загострену фазу боротьби з Києвом. І Святошино, і Пуща-Водиця, і Біличі давно зникли з карт як самостійні адміністративні одиниці і розчинилися серед київських земель.

2. Виключно Київ вирубує Біличанський ліс

На сьогодні Біличанський ліс – це державна територія, що є зеленою зоною Києва, але не у межах столиці, оскільки такі межі не встановлені. Управлінцем цієї території зараз є КП Київської міської ради “Святошинське лісопаркове господарство”. Межові знаки, які визначило КП перед Ірпенем та Гостомелем, встановлені неправомірно, оскільки, знову ж таки, Київ не має офіційно затверджених меж.

У період з 1999 по 2016 рік КП “Святошинське лісопаркове господарство” на лісових територіях, які мають рекреаційне значення (Біличанський ліс), під прикриттям санітарних чисток фактично здійснює вирубку дерев в промислових масштабах, без погоджень з органами лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища на підставі лісорубних квитків, виданих самим же підприємством. Згідно з даними ЄДРПОУ, вказане підприємство є комунальним підприємством м. Києва і не є державним лісогосподарським підприємством, до системи органів лісового господарства не входить, але натомість здійснює вирубку дерев на землях, що відносилися до Держлісфонду.

Рішенням від 23.10.2013 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок КП “Святошинське лісопаркове господарство” Київрада вже намагалася узаконити вказане землекористування за відсутності встановлених меж м. Києва, однак зазначене рішення було оскаржене до суду за позовом Київської обласної ради та Коцюбинської селищної ради (справу було виграно в першій і апеляційній інстанції, проте касаційній інстанції після тиску з боку Київради рішення попередніх судових інстанцій були скасовані).

Натомість є ряд рішень судів різних інстанцій, які набрали законної сили, де встановлено, що КП “Святошинське лісопаркове господарство” не має правовстановлюючих документів на право користування і розпорядження відповідними земельними та лісовими ділянками (Біличанський ліс, або НПП “Голосіївський”) в тому числі з посиланням на матеріали лісовпорядкування.

І якщо зараз глянути на супутникові знімки території Біличанського лісу, то чітко видно масштабність вирубаних ділянок. Так звані активісти, які лобіюють приєднання Коцюбинського до Києва, зокрема Ірина Федорів, Ольга Матюшина, та їхня покровителька у ВРУ Ольга Червакова безпідставно заявляють, що це Ірпінь та Гостомель нищить Біличанський ліс, але саме КП «Святошинське лісопаркове господарство» є фактичним управлінцем цієї території і саме Київ вирубує ліс, що має рекреаційне значення. Чим нагліша брехня, тим швидше в неї повірять люди, такою є одна із заповідей Гебельса.

Територія Біличанського лісу

Територія Біличанського лісу

3. Рейдерство Київради щодо Біличанського лісу, або як народився BIONIC Hill.

Перші кроки до дерибану Біличанського лісу зробив саме Київ. Почалося це у 2007 р. З 60-х років в Коцюбинському існувала вулиця Будівельна, яка від Окружної дороги вела через селище до військової частини в лісі (ця в/ч – спадкоємець полігону, створеного в 1932 р.), яка мала адресу: смт. Коцюбинске, вул. Будівельна, 1а. У 90-х цю вулицю перейменували на честь почесного громадянина селища Коцюбинське О. Пономарьова. У 2007 р Київрада приймає рішення створити в Святошинському районі міста нову вулицю. Як не дивно теж вулицю Пономарьова. Більш того, місцезнаходження нової київської вулиці Пономарьова географічно збігається з місцезнаходження «старої» вулиці Пономарьова в Коцюбинському. У чому сенс такої маніпуляції? Все дуже просто – 12.07.2007 р. Київрадою було прийнято рішення про передачу ТОВ “Столиця центробуд” (яке того ж року було перейменоване у ТОВ “Інвест-Будресурс”) в оренду земельної ділянки площею 147,5 га на вул. Пономарьова, 1-а у Святошинському районі м. Києва за рахунок територій спецпризначення (військове містечко №136 в селищі Коцюбинське). 8 жовтня 2009 р. ці землі були передані безкоштовно у власність обслуговуючому кооперативу “Житлово-будівельний кооператив “Житлобудсервіс”. У липні 2012 р. житловий кооператив передав цю земельну ділянку до статутного фонду ТОВ “Біонік ленд”. В свою чергу останнє уклало договір оренди земельної ділянки на 147 га з ТОВ “Біонік Девелопмент” для будівництва фірмою “БІОНІК-Хілл” “Техномістечка”.

Маніпуляції з назвами вулиць – це своєрідне рейдерське захоплення Київрадою земель Київської області з метою передачі їх столичним забудовникам. До слова, всі активісти, в тому числі, й відома захисниця природи Ірина Федорів, про це мовчать. На своєму сайті вона публікує деякі статті про це, та інформація насправді є флудом, який нічого по суті не змінює. Жодних акцій протесту з телеканалами по темі Біонік-хілу Федорів ніколи не організовувала.

Виходячи з того, що саме колишнє військове містечко №136 в селищі Коцюбинське знаходиться доволі далеко від столичних комунікацій, київськими забудовниками разом із Київрадою було прийнято рішення про “дерибан столичного бюджету” під егідою створення технопарку Віоnik Hill з метою прокласти окрему дорогу від Кільцевої та інженерні комунікації. В підтвердження цього – Розпорядженням КМДА від 08.10.12 р. №1749 було надано дозвіл на будівництва під’їзної дороги до інноваційного парку “BIONIC Hill”, а постановою КМУ України від 31.10.12 р. № 1014 “Про деякі питання підготовки до реалізації національного проекту “Технополіс” фактично узаконене неправомірне відведення земельної ділянки під будівництво Технопарку.

У 2013 році на виконання зазначеного Розпорядження КМДА від 08.10.12 р. №1749 заплановано початок будівництва під’їзної дороги до інноваційного парку Віоnik Hill із інженерними спорудами та комунікаціями шириною дорожнього полотна 15 метрів і довжиною 2,5 км. У бюджеті м. Києва на це передбачено 216 млн. 700 тис. гривень. На цю тему “Українська Правда – Київ” пише: “Як відомо, минулого року КМДА провела інвестиційний конкурс на будівництво парку “Біонік Хілл” поряд з селом Коцюбинським, яке міська влада нещодавно вирішила включити до адміністративних кордонів Києва”, – ще раз підтвердивши загарбницькі наміри столиці.

Навіщо будувати Технопарк посеред лісу з шаленими бюджетними коштами на комунікації, якщо поряд є ціле Академмістечко з його виробничими базами і потужностями, з науковими інститутами, які пустують? Питання риторичне.

У лютому цього року Вищий господарський суд визнав правомірним рішення Київради про виділення земельної ділянки під будівництво інноваційного парку Bionic Hill у Києві. Попри явну протизаконність, це вже четверте судове рішення, яке підтверджує правомірність виділення землі під проект. Варто ще раз наголосити, Федорів і Червакова, які з легкістю стягують акції протесту та телеканали то під ГПУ, то під ВРУ, жодного разу не робили ніякого реального протесту проти теми Bionic Hill. Про що тут може йти мова, якщо «запеклі» захисники лісу, які підтримують Федорів-Матюшину підтримують і забудову 147 гектарів у лісі Біонік-хілом.

Дорога до Bionic Hill уже офіційно зазначена у Генеральному плані Києва до 2025 року, який представила Київрада у січні цього року. Якщо дорогу все-таки збудують і прокладуть комунікації до Технопарку, то земля по обидві сторони від неї та поруч з окружною дорогою стане надзвичайно дорогою і там виростуть наступні Осокорки чи Троєщина. А Коцюбинське чекає доля села Троєщина, яке застрягло у далекому минулому за своїм розвитком.

4. 501 ділянка – Коцюбинська рада стовбить за собою землю

У відповідь на дерибан Біличанського лісу Києвом, у 2008 році Коцюбинська селищна рада в рамках свого нового генплану приймає рішення створити в селищі 15 нових вулиць, дробить її на ділянки по 0,15 га і роздає «всім бажаючим». Головне завдання – не допустити з боку Києва нових відводів на спірних територіях.

Питання правомірності відведення 501 земельної ділянки в 2008 року вже було неодноразово предметом розгляду і судових органів, і органів прокуратури, і слідства. Відповідні рішення таких органів вже прийняті і набули законної сили. На сьогодні в провадженні судів за позовами прокуратури м. Ірпеня знаходяться більше 500 справ, в яких власники отриманих земельних ділянок доводять правомірність отримання земельної ділянки, а також правомірність придбання цих ділянок на вторинному ринку. Зокрема, прокуратура Ірпеня спільно з Ірпінською міською радою повернули у держвласність сотні незаконно виділених ділянок в Біличанському лісі поблизу Коцюбинського.

За наслідками розгляду відповідних справ судові органи приймають рішення про скасування рішень Коцюбинської селищної ради лише з тих підстав, що на дату прийняття таких рішень в селищі не було встановленої межі та іншої графічної документації, яка підтверджувала межі селища встановлені раніше.

Проте ті власники земельних ділянок, які набули ці ділянки за оплатними договорами купівлі – продажу, захищають свої права власності як добропорядні набувачі і суди приймають рішення відповідно до положень чинного законодавства та практики Європейського Суду і Верховного Суду України – тобто залишаючи права власності на земельні ділянки за добропорядними власниками.

Рішення Коцюбинської селищної ради про відведення 501 земельної ділянки в 2008 році вже були предметом судового розгляду за позовом і органів прокуратури і Київської міської ради. Зокрема, в 2011 році було прийнято постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 р. у справі 2а-6326/11/2670, якою визнано правомірним виділення земельних ділянок 501 громадянину. Вказане судове залишено без змін Вищим адміністративним судом України ухвалою від 09.10.2012 р. №К/9991/47372.

Повторно під тиском органів прокуратури в 2013 році Ірпінським міським судом було скасовано рішення Коцюбинської селищної ради про передачу земельних ділянок 501 громадянину, однак зараз власники цих земельних ділянок оскаржують відповідне рішення і за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, суди залишають права власності на земельні ділянки за громадянами.

На сьогоднішній день жодна із цих 500 земельних ділянок не освоєна. Пані Федорів та Червакова, які поширюють фото зі спиляними деревами в Біличанському лісі, з підтекстом, що це дерибан місцевих депутатів насправді показують роботу Святошнського лісопаркового господарства, про що йшлося вище. А сама Червакова визнала, що каденція чинних депутатів селища не зрізала жодного дерева.

5. “Вівцю тягнуть у клітку до левів”

Активісти на чолі з Іриною Федорів та Ольгою Матюшиною всіма засобами намагаються сприяти протиправним діям Київської міської ради щодо включення селища Коцюбинське до складу м. Києва. Федорів та Матюшина відкрито заявляли, що переслідують та підтримують інтереси м. Києва щодо поглинання селища Коцюбинське, навмисно створюють негативний інформаційний і політичний клімат перекручуючи факти, задля прискореного включення території селища Коцюбинське до складу м. Києва. Свідченням того є тісна співпраця І.Федорів з забудовниками технопарку “Біонік Хілл” Київською міською радою та громадсько-політична позиція останньої.

Федорів-Біонік-Хіл

Майданчик як результат співпраці Федорів та “Bionic Hill”

Останнім часом активної політичної підтримки команда Ірини Федорів знайшли у народного депутата Ольги Червакової, яка активно намагається дискредитувати діючий депутатський корпус селищної ради. Черговим доказом протидії нормальному розвитку місцевого самоврядування в селищі Коцюбинське є максимальна протидія вказаних вище осіб добровільному об’єднанню територіальних громад м. Ірпеня та селища Коцюбинське. За допомогою адміністративного тиску на судову владу шляхом залучення до участі у справі Київської міської ради, Федорів та Матюшина виступили із позовом про скасування процедури добровільного об’єднання селища Коцюбинське і м. Ірпеня в об’єднану громаду, внаслідок чого було скасовано рішення рад про добровільне об’єднання. Зазначені дії дають можливість Київській міській раді продовжити незаконне поглинання селища Коцюбинське через процедуру встановлення меж столиці.

6. Коцюбинське та Ірпінь є однією громадою з 1962 року

Селище Коцюбинське історично, економічно і соціально завжди входило до територіальної громади Приірпіння з адміністративним підпорядкуванням Ірпінській міській раді. Про це свідчить ряд рішень вищих органів державної влади Української РСР та Київської області, зокрема, це Указ Президії Верховної ради УРСР від 30.12.1962 р., від 04.01.1965 р. та рішення виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих від 28.10.1968 року №791, а також Закон України “Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені,селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області”, який хоч і втратив силу, однак закладені ним адміністративно-розпорядчі і електоральні рішення діють і до сьогодні.

7. Національний парк під егідою Києва наразі лише декларація

Київська обласна рада і Коцюбинська селищна рада неодноразово зверталися до Адміністрації Президента України, Мінприроди, Верховної Ради України з проханням створити за рахунок земель навколо селища Коцюбинське національний або регіональних парк в межах Київської області. Однак, після зустрічі Федорів з Януковичем політика пішла в напрямку створення нацпарку під егідою Києва. Зрештою Указом Президента від 01.05.2014 року “Про зміну меж національного природного парку “Голосіївський” розширено межі Національного парку “Голосіївський” за рахунок земель м. Києва, які знаходяться в користуванні Комунального об‘єднання “Київзеленбуд” площею 6462,62 га. Однак, вказаний Указ не знайшов подальшого виконання з підстав допущення в ньому ряду юридичних колізій.

Протягом 2015 – 2016 рр. на виконання передбачених положень Указу Кабінетом Міністрів України здійснено лише внесення змін до Положення про національний природний парк “Голосіївський”, доповнено його зміст окремим пунктом. Проект організації території не розроблено, територію парку на місцевості не визначено.

Після запиту народного депутата Михайла Гаврилюка від 13.04.2016 р. до Мінприроди з’ясувалося:

1) розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж в натурі (на місцевості) земельних ділянок, що входять до складу національного парку площею 6462,62 га не було включено до Плану природоохоронних заходів на 2015 р. у зв’язку з відсутністю дозволу Київської міської державної адміністрації;

2) Київська міська державна адміністрація відмовила у наданні субвенцій адміністрації парку на фінансування відповідних землевпорядних робіт;

3) Рішення тендерного комітету Мінприроди про виділення коштів у 2015 році для здійснення заходів щодо внесення змін до Проекту організації території парку у зв’язку із виконанням вказаного Указу було скасовано Антимонопольним комітетом України;

4) Мінприроди було відмовлено у виділенні у 2016 році коштів для здійснення заходів із розробки Проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж Національного парку та внесення їх до даних Державного земельного кадастру.

За результатами наради Мінрегіонбуду від 25.12.2015 року було поінформовано, що заповідання спірних територій в межах Національного природного парку “Голосіївський” неможливо у зв’язку з відсутністю встановлених меж м. Києва.

8. Червакова і Федорів не хочуть реалізації указу, бо це не потрібно Києву

Слід зауважити, що так звана захисниця Біличанського лісу народний депутат Ольга Червакова, яка спромоглася за кілька днів отримати погодження 5 профільних комітетів, без жодної підстави, які вимагаються ст. 78 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” і зібрати 260 голосів нардепів на підтримку проекту постанови “Про дострокове припинення повноважень Коцюбинської селищної ради” за два роки нічого не зробила, щоб винести межі Біличанського лісу в натуру і поставити крапку на цьому питанні.

На виїзному засіданні комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції Червакова публічно заявила, що Верховна Рада нічого зробити не може і всі питання не до неї. Але юристи стверджують, що ВРУ має розглянути, прийняти і затвердити проект постанови “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення і відновлення меж Національного парку “Голосіївський” на території Біличанського лісу”, а також під цю постанову додатково внести зміни у держбюджет. Але оскільки пані Червакова лобіює інтереси столичних забудовників, які абсолютно не зацікавлені у тому, щоб Біличанський ліс став національним парком не тільки на папері, то зараз вона активно працює на приєднання Коцюбинського до Києва, що напряму відкриє будівельним компаніям дорогу до забудови Біличанського лісу.

9. Біличанський ліс – нацпарк по праву

Біличанський ліс є унікальним природним об’єктом з багатим різноманітним ландшафтом. Саме на території цього лісу, у долині річки Любка є пам’ятка природи та ботанічний заказник загальнодержавного значення – Романівське болото площею 30 га, флора якого нараховує близько 300 видів рослин, у тому числі, червонокнижних.

Як відомо, саме Біличанський ліс у 1986 році зупинив більшу частину радіоактивної хмари, що надійшла з північного заходу після вибуху на Чорнобильській АЕС.

Окрім природної унікальності, Біличанський ліс несе у собі й важливу історичну пам’ять. Саме через територію Біличанського лісу у 1941 році проходила лінія оборони Києва. Тут, на Приірпінні, були розташовані ДОТи (довготривалі вогневі точки) Київського укріпрайону. Це був унікальний комплекс оборонних споруд протяжністю 85 км, який мав величезне стратегічне значення під час оборони Києва у липні-серпні 1941 року. Будівництво укріпрайону тривало понад десять років. Але у вересні під час відходу наших військ на лівий берег Дніпра більшість ДОТів були підірвані. Лишилося небагато. Три з них розташовані у мікрорайоні Романівка в Ірпені, вони мають статус пам’яток історії місцевого значення і були нещодавно відновлені.

244639-e1459936990852

ДОТи, мікрорайон Романівка

Також у Біличанському лісі розташоване старовинне Романівське кладовище та братська могила, у якій захоронено 280 воїнів. Попри усю свою масштабність це захоронення досі не має гідного вшанування, як і саме кладовище, яке не числиться на балансі у жодної установи.

13141133_10209051022063538_444069711_n-e1462514418805

Братська могила

Окреме місце пам’яті у Біличанському лісі – це територія колишнього хутору Любка. У 1953 р. окупанти вщент спалили поселення і вбили усіх його мешканців. 1980 року на місці хутора Любка, встановлено гранітну стелу, якій наказом Міністерства культури і туризму України 2008 року надано статус пам’ятки історії місцевого значення. ДОТи, братська могила, кладовище і Любська стела мають увійти до єдиного меморіального комплексу, який пообіцяла облаштувати Ірпінська міська рада.

10. Ірпінь готовий створити в Біличанському лісі регіональний ландшафтний парк

Оскільки питання щодо виведення меж Біличанського лісу в натуру не зрушує з місця уже два роки, Ірпінська міська рада заявляє, що готова у рамках своїх повноважень і можливостей створити Регіональний ландшафтний парк місцевого значення “Біличанський ліс” в рамках Національного парку “Голосіївський”. Про це на виїзному засіданні комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції В Коцюбинському від імені мера Ірпеня Володимира Карплюка та депутатів Ірпінської міської ради заявив Максим Плешко – голова фракції “Нові обличчя”.

Перш за все, потрібно розробити проект організації території. Фінансування такого проекту, а також процесу винесення меж в натуру, обов’язково під громадським контролем, та виконання самих робіт по створенню парку Ірпінь теж готовий взяти на себе.

Разом з тим, Ірпінь буде звертатися до Київської обласної ради, щоб спільними зусиллями зробити те, що мало бути зроблено ще рік-півтора тому. Представники Ірпеня кажуть, що якщо хтось на сьогодні може запропонувати щось краще і дієвіше задля збереження Біличанського лісу, то нехай пропонує і робить. Якщо кожен зі свого боку зробить все можливе, то уже зовсім скоро проблема Біличанського лісу пропаде як така.

Історична частина статті взята за публікацією Яроша Сергія Володимировича “Маленькі загадки і дивовижна історія селища Коцюбинське”

Bookmark the permalink.

Comments are closed