Давидов Денис народився і живе в Бучі. За професією програміст, але в житті – майстер на всі руки. Працює з деревом, захоплюється технікою, історією, автомобілями. Не уявляє свого життя без велосипеда.

Розкажіть, будь ласка, що саме Ви виготовляєте?

Д.Д.: Вибери роботу, яку любиш, і не працюватимеш жодного дня в житті. Моє захоплення за кілька років переросло в повноцінну зайнятість. Спочатку робив вироби для себе, потім побачили друзі і попросили зробити для них, а потім – друзі друзів, і пішло-поїхало. Сьогодні я роблю дуже велику кількість виробів із дерева, прикрашаючи його різними матеріалами. Як зараз модно говорити, це – справжній hand-made. У мене абсолютна свобода в стилі виготовлення, в ідеях і матеріалах.

Головний мій козир – це набори чарок із гільз авіагармати часів Другої світової війни. Одного разу розглядав одну таку гільзу, проскочила ідея зробити з неї чарку, а потім треба було ще зробити гарну коробку для неї… Так я став, як жартують друзі, головним чарочником України. Виготовлення такого набору займає багато часу – 10-15 днів. Матеріал, з якого виготовляю виріб, абсолютно безпечний – сосна, що покрита речовиною, яку використовують у дитячих меблях. За бажанням виріб можна гризти і не боятися, що це шкідливо. Чарки виготовлені з гільз ВЯ-23 часів Другої світової війни. Це гармата, яка встановлювалася тільки на винищувачі ІЛ-2. Якість латуні – найкраща (ще тих часів), ніяких лаків та іншої хімії, 100% без ГМО. Практично на всіх чарках вибитий рік. Гільзи я сам знаходжу за допомогою металошукача.

Чи є сьогодні попит на вироби, які зроблені з душею та власними руками?

Д.Д.: Так, попит на таке є і у нас, і за кордоном. Зараз це дуже цінується, коли товар зроблений не китайським верстатом, а руками і без халтур. Кожному товару – свій покупець. Хоча продавати теж треба вміти.

У чому сила творчих людей?

Д.Д.: Найголовніше і просте правило – це відсутність ліні. Цього достатньо. Буде бажання – будуть і можливості. Буде бажання – з’являться ідеї, а якщо будуть ідеї, то з’явиться бажання, замкнуте коло виходить. Тільки не впускайте туди лінь.

Що Вам подобається в Приірпінні, а що ні?

Д.Д.: Подобається географічне розміщення, природа, люди, повітря, подобається все, крім багатоповерхівок, які захоплюють приватний сектор. Для корінного жителя приватного сектора це – головна проблема і загроза. Люди, які виросли в квартирних коробочках цього не зрозуміють, «дім» у них закінчується за дверима квартири, а світ вони бачать тільки тоді, коли вийдуть із під’їзду. У тих, хто виріс у приватному секторі, все навпаки: я бачу світ, коли виходжу з будинку, але перебуваю ще у себе вдома. І якщо сонячний горизонт закриє силует багатоповерхівки – це біда. Біда приходить у вигляді вирубаного лісу, будівельного транспорту, бетону і т. д. Ми, здається, вже зовсім забули, що наш регіон був колись курортним…