20 лютого пройшов урочистий мітинг, присвячений 2-ій річниці священної Революції гідності й розстрілу «Небесної сотні». Заступник Ірпінського міського голови Дмитро Христюк, виступаючи перед громадою, сказав:
– За весь час існування нашої Незалежності це був, мабуть, найбуремніший час. Час, коли кожен з нас мріяв, і досі мріє, щоб наша країна стала по-справжньому європейською.
Під час Революції гідності на Майдані, я переконаний, більшість з вас були там і брали активну участь у подіях. Ми об’єднали тоді усі зусилля не проти когось, а заради держави. Ми об’єднали думки, що можемо створити спільну, сучасну, комфортну країну. На жаль, наша держава сплачує величезну ціну за це бажання.
Ви бачите обличчя хлопців, які віддали найдорожче, що в них було — своє життя — за те, щоб ко-жен з нас міг зранку вставати, працювати і захищати, розвивати свою рідну землю. Та й зараз, на жаль, наша країна втрачає найкращих — тих воїнів, які віддають своє життя за нашу незалежність, за нашу землю.
Ми з вами спільно повинні зробити усе, щоб світла і вічна пам’ять про цих героїв, завжди залиша-лася у наших думках і серцях.
Дякую депутатам Ірпінської міської ради, що прийняли рішення перейменувати вулицю Московсь-ка на вулицю Сергія Нігояна — людини, яка однією із перших загинула на Майдані. Я дякую за по-зицію міському голові, що ми прийняли рішення щодо майбутнього скверу нашим героям «Небес-ної сотні». Це той мінімум, який ми зобов’язані зробити.
Щиро вірю: спільними зусиллями і в пам’ять про героїв «Небесної сотні» та учасників-героїв АТО ми будемо ще більше сил віддавати для розбудови нашого міста, нашої області й нашої країни. Це буде наша повага й пам’ять полеглих, — зазначив Дмитро Христюк.
Учасник революції, депутат міської ради Максим Плешко, згадуючи фатальні поді, наголосив: «Рі-вно 2 роки тому, приблизно у такий час, я їхав на Майдан. (Хто пам’ятає: на виїзді з Ірпеня стояли розвалені військові машини.) Приїжджаю на Майдан, а він уже опановувався від отої руїни, від того згарища. Люди прибирали територію; вже тільки армовані дроти від шин були на місці учо-рашньої лінії вогню.
Небайдужі почали нести квіти до місць, де були загиблі. Увечері почала збиратися Верховна Рада стосовно обговорення ситуації, що склалася. Близько 23.00 парламент прийняв рішення щодо за-судження усіх тих подій і віддає наказ усім спеціальним підрозділам СБУ, МВС припинити будь-які силові дії, відвести війська. Потім опозиція — легітимізується, бере владу, намагається опанувати ситуацію в країні тощо. Фактично той день — це вже фінал Революції гідності.
Багато розмов, а для чого це все? Адже складна ситуація — криза, війна, втрачений Крим. Ви по-дивіться скільки різних подій за 2 роки відбулося. Ми дуже сильно змінилися. Нам важко зараз. Але це Божий промисел і Господь знає, як має бути. Він веде нас туди, де буде краще нам усім і нашій країні.
В Україні нині поганий стан справ. Але ми все здолаємо, і кризу зокрема. Нам трішки легше, тому, що в Ірпені бачимо розвиток і ми причетні до цього розвитку. У нас, слава Богу, місто не розкрада-ється, а розвивається.
Мені морально набагато легше, адже я бачу результат того, за що боровся на Майдані, принаймні у своєму місті. І це мене надихає.
А щодо цілої країни, потрібно працювати, треба кожному дивитися на себе і якісно виконувати свою роботу. Та пам’ятати, що головне — це гідність, а не політика та галас.»
Присутні на мітингу поклали квіти на честь пам’яті героїв «Небесної сотні».