Існує безліч стереотипів і жартів, які пов’язані з роботою водія маршрутного таксі. І по телефону він розмовляє, і решту в цей час повертає, і каву п’є, та ще й палить одночасно. Редакція вирішила взяти коментар у місцевого водія маршрутного таксі №392 Миколи Анатолійовича про те, наскільки цікава ця робота і як відбирають таких «Юліїв Цезарів».

Які нині вимоги до водіїв маршруток під час прийому на роботу?

М.А.: Мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії. Ну, власне, і все. (сміється)

Ну хоч якісь вимоги до віку чи здоров’я?

М.А.: У водіїв немає пенсійного віку. Мені, наприклад, 62 роки. Водієві головне – досвід! Тому тут молодих не дуже хочуть брати. А щодо здоров’я – якщо у тебе є права, то це вже аргумент твого здоров’я. Я вже 44 роки водій, можете мені повірити!

Які цікаві історії траплялися на Вашому маршруті?

М.А.: Якось у маршрутці хлопець залишив гаманець з грошима і банківськими картками. Я звернувся до банку, щоб дізнатися його номер і віддати, але коли зателефонував йому, той навідріз відмовився. Ну, цікаві люди!

А куди зазвичай потрапляють усі загублені речі?

М.А.: Зносимо їх диспетчеру, а то вже її справа. (сміється)

Чи не планують знову підвищувати ціну за проїзд?

М.А.: Ні, не підійматимуть.

Як Ви сприймаєте жарт, ніби всі водії трішки…«Юліїї Цезарі»?

М.А.: Розмови по мобільному телефону під час керування – це порушення правил дорожнього руху, нам також під час перевезення пасажирів забороняється їсти, пити і палити. Якщо бачите типового «Цезаря» – скаржіться! У справжнього водія є свій кодекс честі.

А що входить до Вашого кодексу?

М.А.: Я безкоштовно воджу по Ірпеню старих людей та школярів, бо дуже люблю наше місто, в якому живу і працюю все життя. А мій знайомий возить із собою таксу! (сміється) Навіть салон обвішав її фото, щоб дарувати людям посмішки. Такий собі веселий атракціон серед сірих буднів.