Вони працюють в Ірпені: фотохудожник Юрій Косін

11 Лютого 2017

Просто сказати, що він працює в Ірпені було б не правильно. Він тут живе, творить, мислить і переосмислює. Бачить невидиме і говорить про неземне. Юрій Косін – один з найвідоміших у світі українських фотохудожників. Викладач, мандрівник, куратор фотовиставок. А ще філософ і людина надзвичайної глибини думки.

“Будь-яка творчість – це переробка своїх та чужих ідей. Це важка та неймовірна душевна робота. Переробити все і переосмислити. Можливо, відмовитись, від сенсів. Наприклад я ставлю такі задачі. Мені важливо показати, що в зображенні є нові знання. Тобто, створити свого роду новий міф”, – говорить фотохудожник.

Нові знання і міфи українці Юрія Косіна бачили у десятках країн світу. Митець провів близько 40 особистих виставок та та перформансів на Батьківщині та за кордоном. Особливе враження на глядачів завжди справляє відображення Чорнобиля. У колекції фотографа є знімки перших годин трагедії і у різні роки по тому. 

Фотомистецтву Юрій Косін сприсвятив себе у досить зрілому віці. Тоді ж, 30 років тому, доля звела його з Ірпенем. 

“Було таке, що жартували “Геній”, або сказати, що в Ірпені живе 2 людини: Анатолій Степаненко і Юрій КОсін. Тут я проводив тут, в Ірпені травневі акції. Це звичайні зустрічі, які відрізнялись тим, що була ідея, наприклад побудові ідеї сучасного розуму. Збиралось по 300 людей. Приїжджало 6 телевізійних камер”, – розповів Косін.

Саме тут, у затишній і дуже творчій садибі Юрія Косіа народжувалися і продовжують з’являтися на світ фотошедеври. Зокрема, світлина 2004 року стала справжнім символом закінчення цілої епохи. Тепер “ірпінський Ленін” Юрія Косіна обкладинку книги нобелівського лауреата.

“Я б хотів робити виставки однієї фотографії. Цього цілком достатньо”, – поділився митець.

Сьогодні як ніколи Ірпінь готовий відчути дивовижний світогляд і незвичайне бачення дійсності фотохудожника. Сподіваємось, що невдовзі любов та визнання рідного Ірпеня доповнять особисту формулу успіху Юрія Косіна.

Детальніше – в сюжеті:

Bookmark the permalink.

Comments are closed