Василь Васильович Чмелюк народився 9 червня 1982 р. у місті Хмільник Вінницької області, одружений, кандидат юридичних наук, кандидат у майстри спорту з багатоборств, заступник начальника факультету податкової міліції Національного університету державної податкової служби України, заступник керівника штабу АТО в Ірпені.
Як давно Ви опинилися в Ірпені?
В.Ч.: Ще в 1999 році, після закінчення школи, я почав думати, куди вступити. Обрав Український фінансово-економічний інститут (так називався в той час Національний університет державної податкової служби), факультет податкової міліції. У 2003 році я повернувся майже на 5 років у Вінницю і працював в Управлінні податкової міліції, спочатку оперуповноваженим головного відділу, а потім старшим оперуповноваженим в обласному управлінні. У 2007 заїхав по справах в Ірпінь і мені запропонували стати начальником курсу, з того часу тут і працюю.
Так раптово вирішили змінити своє життя – переїзд, нова робота… Стара була не до смаку?
В.Ч.: Я б так не сказав. У кожної роботи є свої плюси і мінуси. Проте, якщо є шанс реалізувати себе, то треба погоджуватися без вагань. Тепер тут – моя домівка. Я зрісся з Ірпенем. Це надзвичайно гарне, просто чудове місто – моя друга батьківщина! Ніколи не шкодував про своє рішення.
Приємно бачити справжніх патріотів нашого міста. Як Ви бачите подальший розвиток Ірпеня?
В.Ч.: Я підтримую концепцію того, що Ірпінь має бути містом спорту, освіти і відпочинку. Ми маємо стати справжнім європейським містом не тільки за рахунок краси нашого краю і його окультурювання, а ще й тому, що НУДПСУ, який вже, на мою думку, є одним з кращих вузів нашої держави, скоро розростеться і буде конкурувати з іншими відомими вузами Європи.
Ви – активний громадський діяч. Розкажіть про це.
В.Ч.: Я – віце-президент Асоціації випускників вузу, заступник керівника штабу АТО. А у Вінниці займаюсь спортивним і патріотичним вихованням молоді, там я – голова Вінницької обласної федерації військово-спортивних багатоборств.
Як Ви розпочали свою діяльність у штабі АТО?
В.Ч.: Я там з моменту його створення. Згідно розпорядження голови Київської обласної держадміністрації з початком подій на сході був заснований штаб і ми розпочали збір гуманітарної допомоги силами студентів, курсантів, волонтерів, місцевих бізнесменів та депутатів. Також ми взяли під опіку обласний будинок малятка в Луганській області і відправили туди 8 т. вантажу. Зараз активність волонтерського руху призупинилась (раніше один раз у місяць ми відправляли допомогу). Сьогодні ми займаємось проектом «Ірпінська Господарка»: автономний модуль – мобільная пральня з електроплиткою і мікрохвильовою, що задовольняла б потреби воїнів.
Ви допомагаєте переселенцям?
В.Ч.: Звичайно, ми активно співпрацюємо з переселенцями, а це понад 4000 людей із серйозним спектром проблем. Під час канікул ми організовували програму відпочинку для дітей, тепер стоїть питання роботи з міжнародною благодійною організацією, що допоможе відправити 70 дітей біженців на оздоровлення в Угорщину.
Які проблеми існують з отриманням статусу учасника АТО для бійців, що повернулися зі Сходу?
В.Ч.: Це дуже складна бюрократична процедура на рівні Міністерства оборони. У зв’язку з великою кількістю документів ми маємо ситуацію, в якій бійці чекають відповіді півроку, а то й більше… Навіть хлопці, що повернулися перші і отримали серйозні поранення, на жаль, досі не отримали статус учасника АТО, який би реалізував усі соціальні гарантії і пільги, що надає їм держава.
Як можна вирішити цю проблему?
В.Ч.: Ми активно займаємося питанням юридичного супроводу наших демобілізованих військовослужбовців. На мою думку, процедуру надання статусу учасника АТО можна спростити: потрібно створити електронну базу, щоб бійці мали можливість самостійно стежити, на якому етапі знаходиться їхня справа, ввівши свій реєстраційний номер.
