У листопаді  в Україні святкують День працівників культури та майстрів народного мистецтва. З нагоди цього свята в Ірпінській громаді відзначили митців за вагомий внесок у розвиток національної культури. 

Євгенія Антонюк, начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:

«Я пишаюся, що у нашій культурній спільноті кожним можна пишатися. На жаль, не можна вручити подяку кожному, тому що у нас у колективі майже 200 осіб. Але я щиро радію тому, що немає між нашими закладами сьогодні конкуренції. А якщо є конкуренція, то вона здорова: за перемоги, за здобутки, за добрі справи». 

Подяки і грамоти отримали не лише дорослі колективи, але й талановиті учні та їхні викладачі. Хормейстер дитячого хору «Домінанта» Ірпінської школи мистецтв імені Вериківського каже, діти тягнуться до національного і її захоплює, що  малим це подобається.

Любов Плечун, хормейстер дитячого хору «Домінанта» Ірпінської дитячої школи мистецтв ім. М. Вериківського:

«Зараз дуже багато сучасних обробок творів, які підкреслюють нашу автентичність.

 -А як ви уявляєте собі життя без музики, без пісні-?

-Та я просто не уявляю. Це моє життя. Я вже 50 років працюю хормейстером

«Керівниця дитячого ансамблю «Перлинка» Олена Цимбал радіє з того, що навчає дітей підтримувати українські традиції і нести у світ українську пісню.

Олена Цимбал, вчителька музики, керівниця дитячого ансамблю «Перлинка»:

«Я народилася у музичній сім’ї. У мене батьки все життя співали. Привчили до мистецтва, до пісень. Виходить, що ми вже стали професійними артистами і вчимо вже нове покоління».

Настя, учасниця дитячого ансамблю «Перлинка»:

«Українська мова дуже співуча. Завжди усі співають, щоб не забували наші пісні».

Даня, учасник дитячого ансамблю «Перлинка»:

«Старше покоління співало, а ми повинні їх підтримати і теж співати».

Учасники досвідчених  колективів пишаються, що молоде покоління підхоплює національні традиції. За багаторічну діяльність, вони переконали багатьох, що українська пісня — це не лише народна пам’ять, і не лише гарно. Вона допомагає також знайти себе.

Надія Андронів, учасниця жіночого аматорського колективу «Ірпінчанка»:

«Я родом із Донеччини, а виховувалась у Криму. Української мови я майже не знала, а саме завдяки пісні української я навчилась і розмовляти».

А Анастасія Гоголь захоплюється танцями. Займатися ними її надихнув ансамбль імені Вірського. Дівчина ще у дитячому садочку зрозуміла, що хоче так само, як і вони, показувати світу красу українського танцювального мистецтва.

Анастасія Гоголь, солістка хореографічного ансамблю «Веснонька» Михайлівсько-Рубежівського будинку культури:

«Прославляємо нашу культуру. Треба її показувати. Не соромитись, як колись було, що народні танці – це безкоштовно, хоч би когось взяти. А навпаки, треба ходити, танцювати, знати свій танець. Це – наша культура. Будемо знати її».

День працівників культури, та майстрів народного мистецтва – це не лише про тих, хто не уявляє свого життя без музики, співу, живопису, театру. Але  й про тих, хто не може жити і без книги.

Олена Циганенко, директорка Ірпінської міської бібліотеки ім. Максима Рильського:

«З великою любов’ю і шаною я присвятила своє життя нашій Ірпінській міській бібліотеці. 47 років я вже тут працюю. Одразу після закінчення інституту культури. А уявити без книги – це просто неможливо. Це якийсь морок суцільний. І люди будуть не люди». 

Тож привітаймо і тих, хто веде величезну просвітницьку роботу, працює в будинках культури, клубних закладах, дитячих гуртках, навчає мистецтву інших і популяризує українську культуру.