Хоч Миколи Будника уже понад 20 років немає з нами, він продовжує збирати в Ірпені своїх учнів і послідовників із різних куточків України. З нагоди дня народження відомого кобзаря, бандуриста, цехмайстра Київського кобзарського цеху в міській бібліотеці відбувся вечір його пам’яті. Саме в Ірпені на початку 90-х оселився Микола Будник. Тут майстрував, творив, навчав.

Віталій Кобзар, кобзар, організатор заходу: 

«Постать Миколи Будника насправді недооцінена на сьогоднішній день. Сьогодні знаходиться в небезпеці садиба Миколи Будника в Ірпені, це потрібно визнати і потрібно її оберігати. Тому ми й намагаємося такими заходами поширювати інформацію про постать Миколи Будника, про те, що він робив, про його справу життя».

Пісня про Бондарівну була в Будника серед улюблених. На вечорі пам’яті її виконав Дмитро Радченко. Хлопцеві 17 років. Бандура підкорила його серце близько двох років тому.

Дмитро Радченко, кобзар:

«Я зацікавився цим особливо після перегляду фільму Олеся Саніна «Поводир». Там розповідається про кобзарів, про репресії радянські. І тоді це був перший поштовх, щоб почати щось в цьому напрямку шукати»

А от життя львів’янина Лайоша Молнара пов’язане з бандурою та лірою вже не одне десятиліття. У його репертуарі – козацькі пісні та думи, які лунали в Україні ще у 16 столітті. До речі, особливістю стародавніх козацьких дум є їхня довготривалість. Сучасні кобзарі та лірники продовжують цю традицію.

Лайош Молнар, бандурист, кобзар, лірник:

«У мене найдовша пісня – 20 хвилин, але то ще маленький твір, бо ж як Микола Будник, то співав на годину з хвостиком»

Микола Будник був неодружений, віддавав увесь свій час кобзарству й творенню музичних інструментів. Виготовляв саме автентичну старосвітську бандуру, ту, звуки якої чули ще козаки.

Микола Товкайло, цехмайстер Київського кобзарського цеху:

«Давайте з-під будинку витягнемо фундамент. Що буде? Будинок розвалиться. Ось ця бандура – основа, на якій збудована наша музична культура. Цей інструмент зачіпає кожного українця, якщо він залишився ще українцем в культурному відношенні або це передається у спадок. Оцим воно і чіпає»

Варто нагадати, вже кілька років поспіль влітку в Ірпені проходить кобзарський фестиваль. Організатори кажуть, цей рік не стане винятком, тож містяни знову матимуть можливість почути звуки кобзи та ліри на вулицях і у парках. 

Євгенія Антонюк, начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:

«Обов’язково ми будемо підтримувати цю традицію, будемо її розвивати, примножувати. Я вважаю, що це неперевершено, тому що гітару, скрипку, якісь такі популярні інструменти ми чуємо часто, а почути ліру чи бандуру в парку – це щось унікальне. Тому це буде, запрошую слідкувати за афішами, обов’язково влітку відбудеться кобзарський фестиваль в  Ірпені».