31 березня — день, який має особливе значення для Ірпінської громади. Це важлива дата, вписана в історію сіл Козинці, Діброва, Михайлівка-Рубежівка та Забуччя. Адже вже за кілька днів після звільнення Ірпеня були деокуповані й ці території.

Володимир Вигінний, староста Козинцівського старостинського округу:

«31 березня назавжди залишиться у нашій пам’яті як символ болю, випробувань і водночас незламності та надії».

Вже четвертий рік поспіль у цей день біля меморіалу пам’яті загиблих Героїв добровольчих розвідувальних батальйонів «Сонечко» і «Лаври патріотів» збираються мешканці Михайлівки-Рубежівки та Забуччя. Саме тут 31 березня 2022 року з ворожого танка були розстріляні восьмеро добровольців.

Софія Курик, мати загиблого героя Миколи Курика:

«У їхню пам’ять плакати не треба.

Вони варті гордості, не сліз.

Зарано їх собі забрало небо,

Надавши їм небесний свій безвіз».

Усі ці хлопці — із заходу України. Щороку в цей день до місця трагедії приїжджають їхні рідні, щоб разом із громадою вшанувати подвиг відважних захисників і, попри все, виплакати свій біль.

Ганна Романова, мати загиблого героя Ярослава Романова:

«З цим болем намагаєшся жити, але він не минає. Мені здається, і не мине. Але це був його вибір. І ми навчилися цей вибір цінувати, поважати. Він для нас — Герой. Дуже ним гордимося».

Юрій Антолик, батько загиблого героя Івана Антолика:

«Тут мій син, Іван Антолик, «Сталкер». Чотири роки минуло, біль не минає. Але ми навчилися жити з цим болем».

Марта Фурик, мати загиблого героя Івана Антолика:

ЯЯк наші синочки об’єднали нас в одну родину, так і щороку ми намагаємося приходити, щоб віддати шану нашим синам, нашим Героям, подякувати всій громаді, яка підтримує нас у цей нелегкий час. Україна буде! Чекаємо на перемогу!».

Пам’ятний знак відважним воїнам-добровольцям встановили в Забуччі у листопаді 2024 року — за ініціативи матері Миколи Курика, Софії Курик. Відтоді це місце стало простором спільної молитви та пам’яті про мужніх добровольців, а також місцем щирої вдячності їхнім родинам.

Катерина Пасюк: староста Михайлівсько-Рубежівського старостинського округу:

«Ми дякуємо вам за те, що ви виховали таких синів, за те, що відпустили своїх чоловіків. Дякуємо, що завдяки їм ми вже чотири роки живемо на мирній Київщині. Прийміть низький уклін від усієї нашої громади — від громади сіл Михайлівка-Рубежівка та Забуччя».