Таємниця поховання Федора Кричевського

10 Вересня 2017

Нинішнього року виповнилося  70 літ з дня смерті видатного українського художника, одного із засновників і першого ректора Української академії мистецтв Федора Григоровича Кричевського.

Ф. Кричевський

Він отримав хорошу художню освіту в царській Росії. Але критика дорікала, що Федір Кричевський “виявил слабость любить все родное”. Художник Кричевський любив українську культуру. В Радянському Союзі йому загрожували репресії. Але його врятував портретист Сталіна Ісаак Бродський. Хоча художник у своїй творчості особливої любові до радянської дійсності не виявляв. Є в його творчому доробку картина “Переможці Врангеля”. Але, звертаючись до робітничо-селянської тематики, митець акцентував увагу на загальнолюдських почуттях, на красі людей. В картині “Шахтарська любов” зображено юнака і дівчину. Тільки назва картини і ліхтар у парубка вказують, що художник втілює робітничу тему.

Проте до 60-річчя Кричевський першим із українських художників був відзначений науковим ступенем доктора мистецтвознавства, а наступного, 1940-го року, йому присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв Української РСР. Однак у 1941 році Федір Григорович не захотів евакуюватися в тил і залишився на окупованій німцями території, незважаючи на свої єврейські корені.

Про долю Кричевського наприкінці війни є дві версії. Згідно однієї Федір Кричевський прагнув виїхати на захід, як і його брат Василь Кричевський, але не встиг. Радянська армія наступала стрімко.

Сам Федір Григорович пояснював, що залишився на окупованій території, тому, що був хворий. А потім один німецький лікар, шанувальник мистецтва, допоміг йому виїхати в Німеччину, щоб зробити операцію. Цей же німець врятував Кричевського, коли художника заарештували гестапівці. Однак у Радянському Союзі Федора Кричевського позбавили наукового звання і титулу заслуженого діяча мистецтв. Київська квартира і дача в Шишаках згоріли. За посередництва Максима Рильського Кричевський оселився в Ірпені.

Лист М. Рильського

Він найняв квартиру за адресою вулиця Революції, 1 (нині Павленка, 1). Художнику не дозволили працювати в художньому інституті, для створення якого Федір Григорович так багато зробив. Кричевський почав працювати в Академії архітектури УРСР і керувати аспірантурою в науково-дослідному інституті монументального живопису і скульптури при Академії. В Ірпені Федір Кричевський продовжував творити. Він написав картину “Молотьба” (“Квітуча Україна”) для виставки “Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників”, створив ескізи до полотен “Свято колгоспного врожаю”, “На новобудові” (“Рідна земля”), “Хлопчик запускає змія” (але пейзаж тут не ірпінський).

Ф. Кричевський “Оплакування Христа”

Учень Кричевського народний художник УРСР Сергій Григор’єв згадував про свого вчителя: “Після війни, коли я його вперше побачив, мені стало боляче: переді мною стояла зовсім інша людина. Де й поділися його імпозантність, упевненість у собі, його величність. Тепер це був худий літній чоловік з сумовитим, потухлим поглядом. Загубилося багато його робіт (і до цього часу їх ще не знайдено). А головне – він утратив віру в себе, життя надломило його фізично й морально”.

Федір Кричевський помер в Ірпені 30 липня 1947 року. До 70-річчя його смерті в Національному художньому музеї України експонувалася виставка “Майстер і час”. На ній представлено роботи і документи Кричевського. На виставці повідомлялося, що Федір Кричевський спочатку був похований в Ірпені, а потім його перепоховали в Києві на Лук’янівському кладовищі. Таку ж інформацію можна знайти і на деяких сайтах в Інтернеті. Навіть в Енциклопедії історії України так написано. Я звернувся в Державний історико-меморіальний Лук’янівський заповідник. Мені відповіли, що Федора Кричевського похоронили на Лук’янівському кладовищі 2 серпня 1947 року, тобто на третій день після смерті. Це зафіксовано у відповідних документах. Вигадка про перепоховання з’явилася, мабуть, тому, що в 1965 році на могилі Ф.Г.Кричевського було встановлено пам’ятник.

Серед учнів Кричевського багато талановитих художників – В.Костецький, Г.Меліхов, О.Сиротенко, Т.Яблонська та інші.

Творча спадщина талановитого художника зберігається і вивчається наступними поколіннями. У 1972 році в Києві вийшов друком збірник “Федір Кричевський. Спогади. Статті. Документи”. Книгу уклав доцент Київського художнього інституту, художник  Борис Піаніда, який згодом оселився в Ірпені. Стараннями Бориса Микитовича в 1979 році, до 100-річчя з дня народження Ф.Г.Кричевського, було встановлено пам’ятний знак, біля садиби, де в Ірпені прожив останній рік життя і помер талановитий митець.

Заслужений майстер народної творчості України, ірпінчанка Тетяна Федорова нещодавно створила лялькову інтерпретацію героїні дипломної картини Федора Кричевського “Наречена”. Людське життя обмежене, а мистецтво вічне.

Bookmark the permalink.

Comments are closed