29 серпня, в День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї відкрилася виставка “Іловайськ: героїзм і трагедія”.
Експоновано книги і ксерокопії відповідних сторінок про перебіг битви за звільнення Іловайська. Там сили наших і сепаратистів з російськими найманцями були приблизно рівні. Але підрозділи Збройних Сил України спільно з добровольчими батальйонами тіснили ворога, визволяючи українську землю. Стало зрозуміло, що російська авантюра з так званими ДНР і ЛНР приречена. Тоді розпочалася пряма агресія Росії. Російські війська, хоча й без розпізнавальних знаків збройних сил Росії, вторглися в Україну. Співвідношення військ відразу змінилося на користь ворога. Кількісна перевага росіян в людях становила в 3,5 – 4 рази, у техніці – в 5 – 6 разів. До того ж слід мати на увазі, що бойова техніка росіян була в доброму технічному стані, а українська техніка постійно потребувала ремонту і не мала нормального технічного забезпечення. Напад російської армії був несподіваний. Росіяни наступали компактними групами в той час, як українське військо було розтягнуте по фронту. Проте й за таких умов українці завдали агресору значних втрат у живій силі і бойовій техніці. Було захоплено в полон групу російських десантників і документи російських військовиків. Всьому світові було продемонстровано, що Росія напала на Україну. Росіяни вдалися до хитрості, а вірніше підлості. Президент Петро Порошенко домовився з президентом Володимиром Путіним про “зелений коридор” для виходу українських військ із оточення. За час перемовин російські військові створили укріплені позиції, з яких підло, всупереч обіцянкам, розстріляли українців, що згідно домовленостей рухалися “зеленим коридором”.
29 серпня в усіх кінотеатрах України, зокрема в Ірпені, розпочався показ художнього фільму “Іловайськ. 2014. Батальйон “Донбас”. В основі фільму історія командира штурмової групи батальйону “Донбас” Тараса Костанчука (позивний Бішут), який був поранений і разом з ще одним пораненим бійцем переховувався в однієї жінки в Іловайську. Місцеві патріоти допомогли їм вибратися з окупованого міста. На 85 – 90 відсотків фільм має реальну основу. Перші глядачі навіть запитували, чи це не документальні зйомки? Справа в тому, що консультантами фільму були бійці батальйону “Донбас”. Вони ж поруч із професійними акторами зіграли в фільмі самих себе. Наприклад, Бішута грав сам Бішут. Для нас фільм особливо цікавий. Один з головних героїв фільму з позивним Шульц – це ірпінець Сергій Шкарівський, який загинув від кулі снайпера в Іловайську, залишивши по собі добру пам’ять. А при виході із оточення в числі підступно розстріляних окупантами українських бійців загинули Володимир Ринкун із Ірпеня і Владислав Стрюков із Коцюбинського. Матеріали про них та інших наших земляків, які загинули, захищаючи Україну на Донбасі, представлено в нашому міському музеї на постійно діючій виставці “Герої нашого часу”.
Виставку “Іловайськ: героїзм і трагедія” емоційно підсилюють вишиті ірпінцем Іваном Рябчуком вірші Тараса Шевченка “Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле?” і “Гамалія”. До першого вірша Іван Іванович вишив свою думку:
“Попід містом Берестечком,
В Іловайському котлі
Наші славні козаченьки
За Вкраїну полягли.
Про них слава не зникає,
Бо герої не вмирають!”
Тарас Шевченко писав про козаків, які загинули, захищаючи Україну біля Берестечка. Але ж не тільки про них. Це вірш про всіх захисників України всіх часів. Тому й актуальний Тарас Шевченко. А поему “Гамалія” Іван Рябчук вишивав у 2013 році і мріяв про сильного лідера, який особливо необхідний Україні в наш час:
“Святий Боже, дай нам славного Гамалію,
Хай й тепер він рятує нашу бідну Україну”.
Наприкінці фільму “Іловайськ. 2014. Батальйон “Донбас” титри нагадують:”Війна з Росією триває”.
Анатолій Зборовський,
директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею
