Вони юні і дуже талановиті. Щирі і дуже світлі. Їх очі іскряться добром, а навколо панує лише чарівна магія музики.
Соната №3 Людвіга ван Бетховина, Ноктюрни, Етюди, Полонези Фридеріка Шопена, Прелюдії Сергія Рахманінова, Фуга Йоганна Себастьяна Баха, Сонатина Йозефа Гайдна, Етюди Моріца Мошковського, Рондо-капріччіозо Феліска Мендельсона, Угорські танці Йоганеса Брамса, Лібертанго Астора Пьяццолли.
Захоплення. Подив. Радість. Хвиля спогадів і відчуття неповторності однієї миті. Це далеко не всі емоції, якими можна насолодитися в залі, де за роялем Лауреати Міжнародних конкурсів Христина Михайліченко та Антон Лабік-Пронюк. Два юні серця, сповнені музикою. Дві унікальні долі, яким лише 12 років.
Саме під Новий рік Христина з Антоном подарували своїх родичам, близьким друзям, шанувальникам та меценатам піднесений настрій, море емоцій та щире захоплення. Різдвяна магія чарівної фортепіанної музики лунала в Києві, в Будинку Актора, 27 грудня.
В багатьох шанувальників на очах сльози, а ще подив. Програма тривалістю понад дві години пролетіла з дивовижною легкістю виконаних юними віртуозами складних фортепіанних пасажів під захоплюючі крики “Браво”. Публіка неохоче відпускала своїх улюблених музикантів. Втомлені та щасливі, Христина з Антоном продовжували давали інтерв’ю, дарувати фото та автографи шанувальникам. Все дуже-дуже по дорослому.
Христинка Михайліченко – дівчинка-феномен. В своїх сім років виступила з першим сольним концертом виконавши твори Шумана, Гайдна, Рахманінова. В дев’ять – перемога на конкурсі піаністів в Голландії. В 10 років – в двох номінаціях конкурсу Горовиця в Києві, та стала лауреатом конкурсу “Merci Maestro” в Брюселі. Юній піаністці аплодували на провідних сценах та в музичних академіях Парижу, Відня, Брюселлю, Амстердама, Брюгге, Стамбулу, Нью-Йорку, Вашингтону. В її арсеналі понад 20 виступів з оркестрами на сценах Європи . Документальний фільм “Христина. Кримське Соло” здобув перемогу у Всеукраїнському конкурсі “Репортери надії в Україні” (жовтень 2017р. , автор Крим. Реалії). Родина Христинки в серпні 2014р. вимушена втекти з Криму до Ірпеня, і улюблене Чорне море залишилося лише у юному серденьку, в спогадах та мріях.
Антон Лабік-Пронюк – хлопчик феномен з Києва. У 2013 році отримав першу премію на міжнародному конкурсі “Golden Talents of the Word”, першу премію у 2013р. на міжнародному конкурсі “Південний Експрес”. Чотири роки поспіль перемогу – 2013, 2014, 2015, 2016рр – на Всеукраїнському фестивалі “Весняні нотки”, 2 премію – на Міжнародному фестивалі “Каштановий рояль” у 2016р. Спеціальний приз на Міжнародному конкурсі молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця у 2016р. У 2017р. перший приз та 1 премію за краще виконання твору Ф Шопена на Всеукраїнському конкурсі “Обрії Класиків”.
Щодень у них заняття по 10-12 годин за роялем. Їм з легкістю підкорюються складні пасажі у прекрасних музичних творах. Їх перемоги на міжнародних конкурсах важко перелічити. Їм аплодують стоячи, а журналісти часто губляться, переживаючи, про що можна запитати таких талановитих юних Міжнародних лауреатів. Їх витримці, мужності, силі волі та сміливому характеру можна лише вчитися. Можна позаздрити працездатності, з якою ці юні музиканти щоденно працюють. А ще треба низько вклонитися батькам, які щодня дбають, щоб ці талановиті діти мали можливість розвиватися, брати участь у конкурсах, їздити за кордон на навчання, працювати на найкращих інструментах.
“Поціловані Господом” – кажуть про таких талановитих дітей. Тому, щиро радіймо їх успіхам і пишаймося ними. Вони найкращі!
Море квітів, солодощів, смішні й ніжні м’які ведмедики. Лише маленька частинка вдячності від дітей та дорослих, які завжди зачаровано слухають і спостерігають за талановитими віртуозами, за юними обличчями із зовсім дорослими емоціями.
Дитинство не чекає, дитинство сміливими кроками крокує з юними віртуозами. Талановитим дітям-підліткам, яким лише 12 років, я особисто бажаю у 2018 році пребагато щасливих дитячих емоцій, яких так мало і їх трудному дорослому графіку. Тіночці Михайліченко, щиро бажаю сповнення її найбільшої дитячої мрії – мати власний білий рояль, а ще обов’язково побувати Норвегії, де творив Едвард Гріг, якого вона так любить. А Антону, щиро від душі, – блискучого виступу із симфонічним оркестром на міжнародній сцені. Ну і звичайно нових перемог, нових вершин, нових сцен. Щаслива, що знаю таких дітей.
Друзі, а про що мріяли Ви, коли Вам було лише 12 років?
Нехай мрії Ваших дітей теж збуваються. Нехай Ваші діти стануть теж знаменитими й успішними, як Тіна з Антоном. Допомагайте їм крокувати до мрій. Щасливого Нового 2018 року!
Зореслава Подольська
