Реформа преси: реальний старт

10 Грудня 2016

За що “Ірпінський вісник” ставлять у приклад іншим газетам України

У грудні минулого року парламент ухвалив довгоочікуваний Закон “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації”. Він відчинив “двері” відмежуванню преси від влади, що у всьому світі давно є невід’ємною і обов’язковою ознакою демократії.

Законодавці дали змогу редакціям державних і комунальних газет обрати один із двох етапів реформування. На перший відведено 2016 рік, на другий – два наступні роки.

244 видання вирішили реформуватися в першому етапі. І ось нещодавно, наприкінці листопада, набула чинності Постанова Кабміну з переліком видань, які реформуються в першому етапі. Це – реальний старт реформи преси, адже першоетапники вже в січні-лютому наступного року стануть незалежними виданнями.

Для практичної та експертної допомоги редакційним колективам громадська організація “Асоціація регіональних ЗМІ” за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США започаткувала серію регіональних тренінгів “Як розвивати друковане видання після роздержавлення”. Перший тренінг для п’яти східних областей днями відбувся у Харкові, наступні планується провести в Києві, Львові, Одесі.

Визнані експерти у сфері медіа-бізнесу – президент Асоціації медіа-юристів Тетяна Котюжинська, голова ГО “Асоціація регіональних ЗМІ” Олександр Назаренко, експерт з економіки та маркетингу місцевих друкованих медіа Валерій Горобець навчають, дають поради, наводять приклади найкращих практик. І, що цікаво, одним із таких прикладів для інших подібних видань кількох областей України став саме “Ірпінський вісник”. Саме нашу газету детально аналізували і представляли як одне із кращих місцевих видань України.

15356852_1195516350566292_1415594454_n (1)Слово – Валерію ГОРОБЦЮ, секретарю Національної спілки журналістів України, Заслуженому журналісту України.

 

Вільна преса: як вижити?

Суть реформи двома словами: преса в Україні відділяється від влади, стає незалежною від владних інституцій, починає виконувати головну свою функцію: бути контролером влади, а не “прислужницею”.

Закон про реформування дав інструмент, технологію, процедуру реформи. Це важливо, але не головне. Перед реформованою пресою стоїть надзавдання: вижити, і не тільки вижити, але й розвиватися.

Насправді, це дуже серйозний виклик, адже газетний бізнес не назвеш стабільно прибутковим. Багато місцевих видань без бюджетної підтримки владних засновників навряд чи виживе.

У мене для редакційних колективів, які реформуються зараз, у першому етапі, і для тих, хто ввійде в реформу в 2017–2018 рр., є тільки один найголовніший “рецепт” виживання після реформи: робити сильний, потрібний людям інформаційний продукт. І не забувати, що газета – це не тільки місія, але й бізнес…

Реформованим виданням для того, щоб залишитися і закріпитися на ринку, потрібно стати необхідними читачам. Робити супер-газети! Піднімати теми, які хвилюють людей, інформувати саме про те, що потрібно читачам. Тільки в такому разі прийде успіх.

 

Кращі серед кращих

Наводячи приклади успішних місцевих видань, я останнім часом детально презентую редакторам і журналістам різних регіонів країни газету Ірпінської міськради “Ірпінський вісник”. Для мене ця газета – яскравий приклад того, яким повинне бути місцеве видання.

За два роки “Вісник” виріс із 8 до 16-20, а інколи і 24 сторінок, удвічі збільшив тираж і доходи, набув сучасного зовнішнього вигляду. Газета акуратно, стильно зверстана, і – головне – неймовірно інформаційно насичена. Саме неймовірно – я не знаю іншої місцевої газети, в якій у кожному номері було б від 10 до 12 сторінок власної, місцевої інформації. Я займаюсь газетною справою 30 років, володію ситуацією на газетному ринку всіх регіонів країни, тому знаю, про що кажу.

Також для мене “Ірпінський вісник” є прикладом того, що можна буквально за півтора роки докорінно змінити видання. Звичайно, це пов’язано із приходом на посаду редактора Юлії Бережко-Камінської. Саме вона і стала “мотором” кардинальних, без перебільшення, змін в газеті. Її команда, хоч і не чисельна, але високопрофесійна і дуже працьовита, активно включена у процес розвитку видання, що теж відразу відчувається.

Рік тому я на прохання Юлії здійснив дружній аудит “Ірпінського вісника”. Ми детально розбиралися в економіці видання, його інформаційному наповненні. Мені приємно, що головний редактор не тільки взяла до виконання всі мої рекомендації, але й перевершила їх. Як і мої очікування.

Я теж редактор місцевої газети з Херсонщини, моє видання тричі визнавалося кращою районною газетою України, але зараз я мушу визнати, що “Ірпінський вісник” – видання набагато потужніше і краще, ніж редагована мною газета.

Цьогоріч “Ірпінський вісник” брав участь у конкурсі НСЖУ в номінації “Краща місцева газета”. Як член журі конкурсу я запропонував визнати  “Вісник” переможцем – у видання, на мою думку, просто не було реальних конкурентів. На жаль, інші члени журі, керуючись не зовсім професійними мотивами, не підтримали мою пропозицію. Але я все одно вважаю і називаю саме “Ірпінський вісник” найкращою місцевою газетою країни.

 

Рецепт успіху

У газеті є все, що потрібно читачам. І детальна інформація про роботу місцевої влади (причому без зайвого вихваляння), і до двох десятків різноманітних новин у кожному номері, і звіти про роботу комунальних служб за кожний тиждень, і розповіді про людські долі, й актуальні теми номера, проблемні статті… Є й що почитати просто, неспішно, для душі.

Рідко коли зустрінеш у місцевих виданнях справжню публіцистику. В «Ірпінському віснику» вона є, причому в кожному номері: “Слово редактора” Бережко-Камінської.

Ірпінська газета – приклад і так званої позитивної журналістики. Журналісти видання помічають позитивні процеси в місті, повідомляють про це читачам. І дуже добре, що є про що повідомляти: в Ірпені тривають разючі зміни – будуються дороги, сквери, парки, соціальні об’єкти…

Не забуває редакція і про оточуючі Ірпінь селища, відслідковуються новини, розповідається про проблеми.

Коли на семінарах і тренінгах в регіонах показую редакторам “Ірпінський вісник”, чую від колег слова подиву: “Це дійсно місцеве видання? Не обласне?”. І дійсно – сучасна верстка, прекрасна візуалізація і графічні знахідки… І обсяг, який, зазвичай, мають тільки обласні видання.

 

Не без проблем

В “Ірпінського вісника” теж не безпроблемне життя. Кардинальне покращення змісту і обсягу ще не принесло колективу адекватного зростання тиражу, доходів. Колективу є над чим працювати: активніше залучати рекламодавців, розвивати продаж видання вроздріб. Але головне вони вже зробили: вивели газету на дуже високий змістовний, інформаційний рівень. Якість “Ірпінського вісника” – незаперечна. Це думка не тільки моя особисто, але й численних колег-редакторів з усіх областей України.

Знаю, що колективу редакції, головному редактору часом закидають звинувачення в досить серйозній залежності від бюджетних дотацій. Так, «Ірпінський вісник» отримує дійсно суттєву допомогу від засновника – міської ради. У цьому немає нічого поганого – це інвестиції у видання, які використовуються не на проїдання, а на розвиток, про що яскраво свідчить стрімке і беззаперечне покращення газети.

Критикам я радив би трохи зачекати. Із 1 січня 2019 р. в Україні не буде жодної газети, засновником якої будуть органи державної влади або місцевого самоврядування. Згідно з законом про реформування преси бюджетне фінансування друкованих ЗМІ також завершиться до цієї дати. Не отримуватиме фінансової підтримки й “Ірпінський вісник”, як і всі нині державні і комунальні видання. Тоді й побачимо – хто зможе вижити і розвиватися далі, а хто вимушений буде припинити видання газети.

У майбутнє “Ірпінського вісника” я вірю. Колектив редакції може пишатися своїм виданням.

Bookmark the permalink.

Comments are closed