У 2014 році в Ірпені було створено 624 робочих місця для інвалідів, але влаштувалися на роботу лише 2 особи. За перший квартал 2015 року у Центрі зайнятості є 11 вакансій для цієї категорії осіб, але бажаючих поки немає. Така офіційна статистика.

Правові принципи працевлаштування інвалідів закріплені у низці законодавчих актів, які зобов’язують роботодавця створити спеціальні робочі місця для них і сприяти працевлаштуванню з урахуванням обмежених фізичних можливостей людини. Шукати ж інвалідів на вакантні місця кадрові служби підприємств можуть або власними силами, або звертатися із заявками до районних центрів зайнятості. Окрім цього, роботодавці зобов’язані подавати до центрів зайнятості за місцем реєстрації інформацію про наявність у них вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування цієї категорії осіб.

Не всі знають, що для працівників-інвалідів законодавством передбачені спеціальні додаткові гарантії:

– при прийнятті на роботу інвалідів, які направлені відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи (далі — МСЕК), випробувальний строк не встановлюється;

– строковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором;

– робота працівника у нічний час, а також залучення до надурочних робіт допускається лише за його згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям;

– інвалідам І і ІІ груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи — 26 календарних днів;

– працівник має право одержати у перший рік роботи на підприємстві щорічну відпустку повної тривалості у зручний для нього час до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи;

– за бажанням, інваліди І і ІІ груп можуть узяти додаткову відпустку без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів, а інваліди ІІІ групи — до 30 календарних днів;

– роботодавець зобов’язаний на прохання працівника або за вимогами його індивідуальної програми реабілітації, встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Отже, можна вважати, що проблеми працевлаштування інвалідів пов’язані не з якістю вітчизняної нормативно-правової бази, а з невмінням її правильно застосувати. Також дається взнаки відсутність нормального стану організації робочих місць для цієї категорії осіб та ускладнена можливість до них дістатися.