Галина Нагорна, спеціаліст Управління ветеранської політики ІМР:
«За що ви, орки, вбили мого брата?
За те, що свою землю боронив?
Що захищав собою сина, матір,
І рідний край понад усе любив?»
Спеціалістка управління ветеранської політики Галина Нагорна читає вірш Юрія Калініна – учасника АТО, який загинув у перші дні повномасштабної війни, захищаючи Ірпінь від окупантів.
У залі – ветерани, волонтери, родичі загиблих захисників, шанувальники літературної творчості. Так в Ірпінській бібліотеці проходять поетичні читання «Доля любить сміливих».
Наталка Полтавка, дружина ветерана, фотохудожниця, викладачка фотомоделінгу:
«Він мені вп’яте наснився цього року.
Грав на тілі її мелодію, чарівну,
Але з нервом оголеним,
Що бринів від найменшого дотику.
Пікали цілунки полум’я,
А камін їм служив декорацією».
Цього дня лунали вірші відомих і невідомих авторів, досвідчених і початківців. Читали твори тих, кого немає поруч, і вірші, написані власноруч. Це були вірші – продиктовані серцем.
«Лежу під палаючим сонцем,
Ковтаю пил рідної землі.
Вдихаю її аромати
І слухаю шум бджоли.
А квіти навколо, здається, гречка,
Такі чарівні…
От тільки з неба летять метали,
Красу цю хочуть знести».
Ці рядки народилися під час бойового завдання на Донеччині.
Михайло Бакалюк, заступник начальника Управління з питань ветеранської політики ІМР, ветеран російсько-української війни:
«Це про втрату, про контрнаступ. Це про втрату своїх побратимів. Про тих, кого не вдалося витягнути. Це про реабілітацію свою, про важкий цей етап життя, коли ти в дорослому віці ти втратив кінцівку. І тобі потрібно заново вчитися ходити».
Серед присутніх на заході можна було побачити й відомих у Приірпінні митців.
Серед них — бучанський реп-музикант і поет Міха Невідомський.
Міха, поет, мешканець Бучі:
«Я сам з Бучі. Але Ірпінь теж люблю сильно. Тут пережив найгірші часи у війні, в окупації. Я пишу про те, що відчувають цивільні люди, які перебувають у цьому всьому. І незважаючи на всі проблеми, намагаються щось робити».
А от Марина Барабаш приїхала з Дніпра. Побачила оголошення, і вирішила завітати. Привезла із собою байки, музику й щирість, щоб подарувати слухачам трохи спокою та тепла.
Марина Барабаш, учасниця поетичних читань «Доля любить сміливих»:
«Розповідала байки. Наших старих авторів, але вони сучасні на сьогоднішній день. Заграла трохи музичної паузи. Це народний шумовий інструмент. Називається трубовик-ксилофон. Вироблений нашим купа майстром із Кіровоградщини. Щоб воно перетиналося з словами, спокою нам в душі, радості».
Учасники читань наголошують, такі зустрічі важливі. Вони об’єднують ветеранів, родини загиблих. Допомагають пережити біль, знайти нову опору і натхнення жити.
Сергій Мартинюк, ірпінський письменник, доброволець:
«Незважаючи на ракетний обстріл, на їхній тиск. Вони стріляють, говорять, що нас немає. Ми є. Ми показуємо, що ми пишемо вірші, ми памʼятаємо наших героїв. І ми показуємо, що, кацапи, ви нас не завоюєте».
