Надія Дмитрівна, мешканка будинку на вул. Северинівська, 160:
«Мені завтра буде 72 роки, у мене купа… не хочу вам показувати медкнижку. Я з цим не впораюся».
Пані Надія — мешканка будинку на вулиці Северинівській, 160 в Ірпені. Його, як і сусідній, взялася відбудовувати Міжнародна організація з міграції. Та два тижні тому мешканці дізналися — обіцяних робіт більше не буде.
Надія Дмитрівна, мешканка будинку на вул. Северинівська, 160:
«Вони недоробили, вони мали зробити дах, якусь підлогу. Ось вони мене лишили і в мене нікого немає, хто б це доробив, я не знаю, як з цим боротися».
Наталія, мешканка будинку на вул. Северинівська, 160:
«Вони стелю мені всю пообривали, світло було на балконі, вони все пообривали і все це залишилося. Сказали, буде все в другий етап, а тепер де той другий етап?»
Такі історії — у кожній квартирі. Відбудова мала проходити у два етапи. Проте МОМ повідомила про скорочення фінансування. Під час другого етапу планували ремонт квартир, місць загального користування, заміну інженерних мереж та виправлення недоліків після першого етапу. Тепер лишили тільки оновлення комунікацій і ремонт ліфтів.
Євгенія, мешканка будинку на вул. Северинівська, 160:
0«Нам обіцяли золоті гори і ми в це вірили. Вони нам казали, що навіть люстри поцеплять, батареї поміняють, ламінат постелять».
Тепер же стало зрозуміло, не лише не виконають обіцянок, але й не поправлять нанесену шкоду. Після деокупації різні благодійні організації замінили в усіх квартирах вікна. Коли ж прийшла МОМ, людям сказали вікна міняти знову.
Євгенія, мешканка будинку на вул. Северинівська, 160:
«Коли вже робила МОМ ремонт, нам сказали, що ці вікна однокамерні й треба, щоб двохкамерні. Як хтось не поставить двохкамерні, не будуть ремонт робити, вони нас просто змусили. Хоть ті вікна стояли півроку, їх всіх повитягували, повикидали і поставили свої вікна. А тепер оце в хаті мрак».
Пані Євгенія проводить нас у свою квартиру, показує нам вікна та балкон. Відкоси недороблені, а зі стіни стирчать цвяхи. Такі ж проблеми — у пані Валентини.
Валентина, мешканка будинку на вул. Северинівська, 162:
«Я не знаю, як самій робити. Оце одна єдина жалоба, щоб мені зробили ту кімнату, тому що я не в силах. Ми два пенсіонери живемо і як його зробити?»
На першому етапі у будинках ремонтували дах. Через затримки почало текти у квартири та під’їзди.
Виправити ці проблеми також мали на другому етапі.
Валентина, мешканка будинку на вул. Северинівська, 162:
«Дуже текла вода, всі квартири на 10 поверсі залиті. Там страшно, по стінах таке все пливе, цвіте. Нам обіцяли, що будуть другий етап робити. Ми так сподівалися на нього, виселялися, виставляти всю мебель, яка по 20-30 років стояла. А тепер приїхали, скільки вже часу пройшло, хоч би раніше нам сказали».
І так виселився цілий стояк, 10 родин. Люди рік платили за два житла, чекаючи ремонту в квартирах.
Наталія, мешканка будинку на вул. Северинівська, 162:
«Обіцяли 7-го грудня приступити до робіт, 7-го грудня ніхто не прийшов. На наші питання відповідали, що буде в січні, в січні нам відповіли, що буде в березні, в березні, що буде в червні й потім зараз приїхали і сказали, що ніхто нічого робити не буде».
Більшість мешканців будинків — пенсіонери або внутрішньо переміщені особи. У багатьох чоловіки чи сини зараз воюють.
Людям намагається допомогти депутатка їхнього округу. Оксана Нечитайло направила лист до керівництва Міжнародної організації з міграції з проханням переглянути скорочення фінансування.
Оксана Нечитайло, депутатка Ірпінської міської ради:
«Вони уже зробили немало, це факт і ми дуже вдячні за той внесок, який вони зробили для нашого міста. Однак ми звернулися до керівництва МОМ усе ж переглянути рішення щодо скорочення другої фази, хоча би у таких фрагментальних випадках. А саме: все ж таки здійснити реконструкцію квартири, яка непридатна для проживання, здійснити ліквідацію тих неякісних робіт, які залишив підрядник після першої фази, а також все ж таки допомогти повністю завершити ремонт у загальних зонах, тобто під’їздах. Ми звернулися, чекаємо відповіді».
