Марина Науменко: Голос серця – це голос Бога

8 Червня 2015

jHEusRRwcA8Нещодавно у вільному просторі «ART HOUSE» відбувся прем’єрний показ першого українського трилера «Смертельно живий» за участю виконавця головної ролі – Олександра Герелеса. Я б дуже хотіла поділитися з читачами «Правди Ірпеня» словами цієї натхненної творчої людини.

Олександр Герелес – актор театру і кіно, сценарист, композитор, поет. Актор виконав більше 60-ти ролей в театрі і кіно. Знявся в таких фільмах, як «Страсті за Чапай», «Нюхач», «Битва за Севастополь», «Піддубний», «Тарас Шевченко. Заповіт» та інші.

Ви закінчили фільм і вже неодноразово його подивилися. Багато акторів не люблять на себе дивитися.

О. Г.: Мені не соромно було дивитися фільм. Я такої роботи не мав до цього і мені дуже приємно, що режисер фільму дав мені такий шанс і назвав мене актором класу А.

Скажіть, яка для Вас у цьому фільмі найважча сцена?

О. Г.: Найважча сцена – істерика, що переходить у божевілля. Режисер тоді на зйомках сказав: «Чудово, Олександре Васильовичу! Давайте другий дубль зробимо». А я йому кажу: «Другого не буде, бо повторити це просто неможливо». Пам’ятаєте фільм «Романс про закоханих»? Там є схожа сцена. Мені пощастило, я в 1977-му році був на презентації цього фільму у Будинку кіно і дізнався, що після неї актор відновлювався 3 місяці. Є ще така (я вважаю геніальна) американська актриса Джесіка Ленг. Вона зіграла актрису, яку кладуть у божевільню. Так вона  після цієї сцени півроку відновлювалася. А мій улюблений Патрік Девер, знявшись в одному фільмі, не вийшов потім із депресії та закінчив життя самогубством.

Ось що значить професія актора!

О. Г.: Взагалі це – жіноча професія: потрібно, щоб тебе побачили, помітили, повірили… Але коли ти виходиш на майданчик, на сцену, – це бійцівська професія. Знаєте чому? Пам’ятайе відомі слова Джека Лондона у творі «Мартін Іден»: «Життя – це бійка. Хочеш – не хочеш, а мусиш у неї вступати».

Як Вам працювалося в молодіжному колективі на зйомках «Смертельно живий»?

О. Г.: Прекрасно. Я дивлюся четвертий раз і думаю, що це ніби і я, а ніби і не я …

Що Вам хотілося найбільше сказати цією роботою?

О. Г.: Людина, яка створила ілюзорний світ, у результаті потрапила в ілюзорний капкан. І не змогла з нього вибратися. Прислухайтеся до свого серця! Воно вас ніколи не обдурить. Це – правда. Ви не повірите, але я не просто повернувся до Києва. Перед тим, як їхати на гастролі до Львова, мені раптом внутрішній голос сказав: «Ти повинен повернутися до Києва». Чітко так – у наказовому тоні сказав: «Повинен». А потім почало відбуватися багато цікавих подій. Одна з найголовніших, що я нарешті зустрівся зі своїм улюбленим письменником Бердником і став його учнем. Причому він мене сам вибрав.

Скільки часу Ви готуєтеся до ролі?

О. Г.: По-різному. Останню роботу ми майже рік народжували – «Республіка на колесах». Все залежить від психологічного навантаження. Спочатку глядач дивиться на очі, потім тільки слухає те, що актор говорить …

Які Ваші плани на майбутнє?

О. Г.: Ви не повірите, я на 10 років вперед розписав своє життя. Найближчі плани – сісти за сценарій свого твору – казки “Випробування любов’ю”.

Якби перед Вами з’явився наш творець, що б Ви попросили?

О. Г.: Щоб люди прислухалися до свого серця, слухали його підказки, бо голос серця – це голос Бога. Люди мають зрозуміти – ми прийшли в цей світ для того, щоб бути щасливими.

t7Mb-6bX9Cg

Bookmark the permalink.

Comments are closed