Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Я кажу треба допомогти людям. Везу гуманітарну допомогу. Хочу евакуювати людей. Він каже: «Ти ж бачиш, що відбувається. На твій розсуд». Я кажу: «Ну я поїхав»».
Історія ірпінських волонтерів «Незламні серця» почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Ще з 14 року хлопці активно допомагали фронту.
Коли розпочалася велика війна, вони вивезли свої родини у безпечніше місце, і одразу почали допомагати іншим.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Саме в Рівному я якраз попросив допомогти зібрати першу гуманітарну допомогу. З собою принципово нікого не хотів брати. Бо розумів ризики. Це був такий мій вибір. Я не знав, що мене очікує в Ірпені».
І вже 4 березня допомога вирушила в окупований Ірпінь.
Пункт призначення – ліцей №2.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«У той час мені зателефонував мій знайомий» 01:26 + 01:36 «Каже, що коли попав в бомбосховище, бачив близько 200 людей. Це були люди похилого віку, мами з дітьми, немовлята. Треба була допомога. Люди не знали, що робити».
У той час Ірпінь — це місто, де кожен виїзд міг стати останнім.
Данило Галеткін, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Почався обстріл. Мене набирає Руслан, каже, що був прильот біля машини. І пошкодили машину. У нього не було з собою інструментів. Треба було замінити колесо, полагодити дверцята, бо вибуховою хвилею їх вибило. Тут горіли криші будівель навкруги».
Під обстрілами волонтери не лише передавали допомогу, а й вивозили людей.
Данило Галеткін, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Ми допомагаємо з 2014 року. Постійно бували в бойових зонах. В Авдіївці, в Щасті, в Волновасі. По багатьох районах, коли було АТО. Тому ми спокійніше до цього відносились. А людьми опанував страх. Це було сціпеніння. Вони не розуміли, що робити їм далі».
Данило Галеткін, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Ми двома бусами були. Один вантажний. Там люди сиділи. А в мене був Т4 бус, він був з людьми. І я ще вивозив люди не наважувалися їхати, не знали маршрут, своїм автотранспортом за мною, по телефону, «роби як я». Перелітали через Житомирську трасу. Ну слава Богу нам тоді ще вдалося виїхати».
Під час бойових дій «Незламні серця» не зупинялися ні на день.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти. Купували теплий хліб. Усі необхідні речі. До нас також телефонували мешканці, ми збирали адресні посилки. Завдяки хлопцям з ТРО вони їх доставляли жителям».
А вже після деокупації — вони одними з перших повернулися до Ірпеня.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Заїжджали одні з перших. Теж домовилися з хлопцями. У нас був супровід. Почали знову дуже активно їздити. Робили запроси для нідерландців зі збільшенням кількості допомоги. Бо є вже можливість. Регіон великий. Буча, Гостомель, Бородянка. Після деокупації там була критична ситуація».
Ілля Бахвалов, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Ще цивільних не пускали в Ірпінь. Ми заїжджали з гуманітарною допомогою, подивитися, бо ще лишалися люди в Ірпені».
Андрій Беднарський, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Ми ще проїжджали по Житомирській трасі, коли ще тіла лежали. Треба було швидко зробити свою роботу. Бо ще мало де було якесь дрг, ворога ще не вигнали повністю, працювала поліція, нацгвардія, військові наші. Їм теж велика вдячність за те, що допомагали звільняти наше місто Ірпінь».
Те, що хлопці побачили дорогою і на місці, важко було усвідомити.
Ілля Бахвалов, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Тут ми побачили ті кадри болючі, які всі бачили, з дирками від пострілів у будинках, понівечені автівки, постріляні будинки, порвані провода. Тут ця зупинка з ларьками усе було розстріляне, розбите. Уся дорога була в уламках, склі».
Ілля Бахвалов, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Пішли пройти, подивитися. Ще було небезпечно. Людей не було. Були тільки поліція, військові, йшла зачистка. Ми обережно ходили, бо на вулиці находили нерозірвані снаряди, патрони. Можна було і на міну нарватися».
Ілля Бахвалов, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Тоді це було повністю розруха, знищене все, понівечене. Просто потрощенно. Це була досить пригнічуюча картина. Бо ми знали ці місця, коли вони були квітучі, нормальні, живі, з людьми».
Андрій Беднарський, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Саме з тої частини Ворзеля йшли мінометні обстріли. Тому ця частина Синергії постраждала найбільше. Враження, погоджуся зі своїм кумом, з яким прокатали тисячі кілометрів, це жорстко. Це прям до сліз, коли ти бачиш, як процвітаюче місто перетворюється на безлад, на вимерше місто».
Вадим Ільченко, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«У Бучі люди після деокупації казали, що взагалі нічого нема ні їсти, нічого. Ми вигрузилися у Бучі, їхали, поверталися уже через Жираф. Бачили там дуже багато людей, які постраждали. Дуже важко було. Не було в людей навіть їжі».
Шлях волонтерів проходив через блокпост «Жираф» — одну з ключових точок оборони Ірпеня.
Олег Горбатенко, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«На цій точці найбільше запамʼяталося: там лежав кацап, переодягнений у нашу форму, який вже був обгорівшим. Ми не могли зрозуміти, думали, що то наші військові. Але потім поспілкувалися з нашими військовими зрозуміли, що то він. Його навіть ніхто не хотів прибирати. Переодягнувся, мабуть розвідка. І там ще лежали два трупи на рельсах. Бо була бійка дуже сильна».
Вадим Ільченко, волонтер БФ «Ірпінськеволонтерське об’єднання «Незламні серця»:
«Усе було побите. БКЗ більше, і СМУ було більше побите. Вщент. І міст. Розуміли, що руйнування приходять там, де найбільші сутички. Звісно, нас це бентежило. Ми розуміли, що важко. Але коли писалося в пресі, що місто зруйноване повністю, ми розуміли, що великий шанс відновлення залишається. На даному етапі бачимо, що місто вже відновило свою життєдіяльність».
