2 квітня Київщина відзначила четверту річницю визволення від російських загарбників. Урочиста зустріч із захисниками відбулася в Ірпені, біля блокпоста «Караван-Гала» — місця, яке стало одним із символів оборони регіону. Сьогодні це вже не просто локація — це простір пам’яті. Простір, що нагадує про зруйновані долі, знищене мирне життя і водночас — про силу спротиву.
Микола Калашник, голова Київської обласної військової адміністрації:
«Окупація завершилася. 246 населених пунктів, 15 громад. 3 райони. Але це просто статистика. За цим – зламані людські долі. І щастя, що ми можемо зараз мати можливість відбудовувати, відновлювати. Це те, чим керувалися наші захисники і захисниці, волонтери, добровольці коли наближали цю перемогу. Коли не втікали, коли об’єднані були спільним бажанням, спільною метою».
На захід запросили тих, хто тримав Київщину і на передовій, і в тилу. Тих, хто евакуйовував людей під обстрілами, рятував поранених, вивозив із-під вогню, не знаючи, чи повернеться сам. У кожного з них – своя історія оборони краю, свої спогади про ті трагічні часи.
Микола, водій ДСНС України:
«Я в Бучу їздив на евакуацію. Тільки приїхали у Бучу, буквально за 10 хвилин усі автобуси були повні. Але те, що було багато автобусів, людей забрали. Жертв було багато. Трупів і наших, і не наших. Погорілі машини. Це все у спогадах».
Йосип Камінський, «Сєдой», захисник Київщини:
«Гостомель, Мощун і Горенка. Саме там ми були. Спочатку був якийсь страх. А потім тільки злоба і ненависть. Налаштовані були на те, що не пропустимо їх. І ми стояли до останнього. І те, що кажуть, що вони добровільно звідси пішли. Їм треба було простояти ще добу і ніхто вже звідси не пішов би».
Запеклі бої за Київщину тривали 38 днів.
Голова Київської обласної військової адміністрації Микола Калашник та виконуючий обов’язки голови Київської обласної ради Ярослав Добрянський вручили захисникам державні та регіональні нагороди. Відзнаки отримали не лише військові, а й ті, хто рятував життя без зброї — волонтери, водії, медики. Серед них — парамедик Бородянської підстанції Київського обласного центру екстреної медичної допомоги Андрій Віхоров. Він витягував людей з крижаної води і повертав їх до життя.
Андрій Віхоров, парамедик:
Із 24 на 25 лютого були підірвані усі мости через річку Тетерів. Там не було знаків, що підірвано. І люди, які евакуювалися, просто злітали з моста у річку. Там був жах. Бетонні обломки від моста були у воді, машини у воді і люди. Ті, що змогли, я їм надав допомогу, вони самі вибралися нагору. А жіночка, яка була без свідомості, і була наполовину у воді, я її тримав поки прийшов мені на допомогу мій медичний технік».
Відзнаки отримали й ірпінські хлопці – командир стрілецької роти 243-го окремого батальйону територіальної оборони Володимир Коротя та командир 8 загону ОЗСП «Омега» Олексій Зубач.
Сьогодні усі переконані, Київщина вистояла не лише завдяки зброї. Вона вистояла завдяки людям, які стали єдиним цілим. І саме цю єдність називають головною силою.
Ярослав Добрянський, в.о. голови Київської обласної ради:
«Я хочу нам усім побажати щоби ми зберегли той смак єдності, який у нас був на початку повномасштабного вторгнення. І я свято вірю, якщо ми збережемо ту єдність, то ми обов’язково пройдемо цю темноту війни, цей жах і ми обов’язково переможемо. Слава Україні!».
