Ним поспішали на роботу. Везли дітей до школи. Йшли назустріч мріям. Та одного дня він став межею між життям і смертю. Романівський міст.
У лютому 2022-го це був єдиний шлях порятунку для мешканців Приірпіння. Тут народилася «Дорога життя», якою евакуювалися близько 40 тисяч людей.
Віталій Коваленко, заступник начальника відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Ішли повз воду, попіл і пітьму
Із лютої зими в живу весну.
Під зламаним мостом, де смерть не спить,
Народжувався шлях, щоб далі жити».
У четверту річницю повномасштабного вторгнення під мостом знову зібралися люди. Щоб згадати. Подякувати. І вшанувати тих, хто допоміг пройти цей шлях.
Анжела Макеєва, в.о. Ірпінського міського голови-секретар ради:
«Я хочу подякувати кожному захиснику і захисниці, кожному добровольцю, кожному волонтеру, завдяки кому наша громада живе далі. Завдяки кому ми це місце можемо назвати Дорога життя. Ми ніколи не пробачимо. Не забудемо. Ми будемо і надалі підтримувати наші сили оборони, будемо і надалі відбудовувати нашу громаду».
Серед присутніх — і ті, для кого Ірпінь став другим домом.
Олена, мешканка Ірпеня:
«Я з міста Маріуполь. Сюди я прийшла тому, що в мене теж була своя дорога життя. Я на даний час проживаю в Ірпені. Це те місто, яке мене прихистило, стало моїм рідним домом. Я дуже дякую всім людям, які живуть в Ірпені, які шанують Україну, які повернулися додому, які люблять своє місто і нашу Україну».
Поруч з Ірпінською громадою і міжнародні партнери.
Гербен Хейсман, голова БФ «Hope 4 Ukraine», Нідерланди:
«Це була половина квітня 22-го року, коли я був тут вперше зі своїм сином і другом. Ми приходили сюди, під цей міст. Ми бачили це. Ми бачили взуття, валізи. Ми бачили багато страждань та болю у цьому регіоні, під цим мостом. Ми маємо памʼятати цю історію України. Тому що це зруйнувало дуже багато життів», — зазначив голова благодійного фонду «HOPE 4 UKRAINE» Гербен Хейсман.
Ірпінці ж переконані: шлях, який почався тут, веде до перемоги.
Євгенія Антонюк, начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Як би нам не було важко, всеодно перемога буде. Ми можемо втрачати віру в це. Ми можемо дивитися на політиків, які не можуть поділити між собою нашу землю. Нашу. Але от те відчуття, що ми йдемо цей шлях не дарма, що фінал буде таким, яким він нам потрібен, мене не покидає. І я би хотіла, щоб якомога більше людей вірили в це, в нашу перемогу».
