Ірпінському громадському центру для переселенців виповнилося три роки

18 Грудня 2018

У грудні 2015 в Ірпені відкрили перший на Київщині Громадський центр для переселенців. Сьогодні він по праву вважається одним із найкращих в Україні, а відвідувачі називають його “швидкою допомогою для душі”. Про це розповів голова Інвестиційної ради Ірпеня Володимир Карплюк у своєму блозі.

За його словами, протягом останніх чотирьох років Ірпінь прийняв найбільшу кількість вимушених переселенців зі Сходу України та Криму у співвідношенні до кількості населення. І люди продовжують приїжджати. Цифри реально вражають: якщо у 2015-му офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб тут було близько 5000, то зараз – майже 9000! Із них 2300 – дітей. І 1400 осіб переїхали в Ірпінь протягом 2018 року.

“Звичайно, прийняти стільки нових мешканців за короткий період для будь-якого населеного пункту складно, адже навантаження лише на соціальну інфраструктуру виростає в рази. Уявіть тільки, що 2300 дітей – це дві повні школи. Але для людей, які вимушено покидають рідний дім і опиняються у невідомому місті серед незнайомців – це ще важче. І саме для того, щоб допомогти їм швидше адаптуватися на новому місці, в Ірпені було створено Громадський центр по роботі з внутрішньо переміщеними особами”, – зазначив Карплюк.

Ідейною натхненницею Центру та, як тут її називають, “мамою” є голова благодійної організації “Фундація добрих справ” Надія Філімонова. Саме ця тендітна, але сильна жінка ще у 2014 році почала збирати переселенців Ірпеня для спілкування. І саме на таких зустрічах зародилася ідея створення Центру.

Читайте також: Надія Філімонова: потрібно відкинути “синдром жертви” і почати робити щось корисне

Як повідомляє Володимир Карплюк, у місті знайшли вільне комунальне приміщення площею 140 квадратних метрів і безоплатно передали в оренду благодійній організації. Завдяки фінансовій підтримці Агентства ООН у справах біженців там зробили сучасний ремонт. І символічно у Міжнародний день прав людини рівно три роки тому відкрили Громадський центр по роботі з внутрішньо переміщеними особами.

Зараз до Центру приходить більше сотні людей щотижня. Серед них не тільки переселенці, а й багато ірпінців-старожилів. Так центр виконує свою головну місію – допомагати новим мешканцям Ірпеня інтегруватися у місцеву громаду.

“Тут є чим зайнятися і малим, і дорослим. Діти регулярно збираються на розвиваючі заняття. Для людей похилого віку діє проект “Друга молодість”. Там пенсіонери вивчають тонкощі роботи з комп’ютерами, їздять на екскурсії, влаштовують творчі вечори та просто посиденьки за чаєм. Окремо бабусі займаються рукоділлям. Їхні роботи – новорічний декор, прикраси, сумки – користуються великим попитом. А минулого року у Центрі відкрили “Соціальне ательє”. За грантові кошти придбали техніку і по помірних цінах чи безкоштовно надають швейні послуги тим, хто цього потребує”, – додав Карплюк.

Читайте також: Бабусі-переселенки з Ірпеня шиють еко-торбинки на продаж

За словами голови Інвестради, ірпінський центр – це справжня “швидка допомога” для переселенців. Тут можна проконсультуватися з юристом і психологом, за потреби отримати одяг, який сюди зносять мешканці Ірпеня, і навіть продукти та побутову хімію. Гуманітарну допомогу регулярно поставляє іспанська благодійна організація “Juntos por la vida”.

Дуже важливо також, що у Центрі допомагають знайти роботу і розпочати власну справу. Минулого року 25 жінок закінчили тут курси манікюру і для половини з них це стало постійним способом заробітку. А цього року для підприємців-початківців був реалізований проект “Приступаючи до справи”. Протягом 6 місяців 15 учасників вивчали англійську, бухгалтерську справу та тонкощі реклами. Зараз всі вони продовжують спілкуватися в English speaking club.

“Хочу подякувати всім, хто сьогодні долучається до цієї доброї і дуже потрібної справи! І в першу чергу, звісно, Надії Філімоновій, без якої все це було б неможливо. Вітаю Центр з третьою річницею з дня створення! Нехай там завжди буде тепло, затишно і спокійно для кожного, хто туди звернеться!”, – підсумував Карплюк.

Bookmark the permalink.

Comments are closed