Андрій народився на Луганщині, де виріс і реалізував себе. Після початку російської агресії у 2014 році він не зрадив своїх переконань і був змушений залишити рідний дім. Спочатку переїхав до Бердянська, а у 2018-му знайшов нову домівку в Ірпені — місті, яке полюбив усім серцем.

За любов до Ірпеня, його парків і високих сосен, на фронті Андрія знали під промовистим позивним — «Ірпінь».

Тут він зустрів кохану жінку, створив родину, знайшов справжній дім. З перших днів повномасштабного вторгнення Андрій став до лав захисників у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Він мужньо тримав оборону на найгарячіших ділянках фронту — аж до останнього бою, в якому віддав життя за свободу України.

«У ньому було надзвичайно багато світла, тепла і любові — до людей, до рідної землі, до життя. Та найбільше — до дружини, яка була для нього всім», — зазначила в.о. Ірпінського міського голови-секретар ради Анжела Макеєва.

Світла памʼять, Андрію!

Інформація про дату та час прощання буде повідомлена додатково.