І знову про пам’ятники

29 Червня 2017

Стаття в “Зорі Приірпіння” містить і випади проти нових пам’ятників: “Всі вони вирізняються тим, що ніяким чином не ототожнюються з Ірпенем”. Олександр Наказненко заявляє, що нічого проти цих історичних діячів не має, але вважає, що пам’ятники треба було ставити іншим. Виходить, що і пам’ятник Тарасові Шевченку не треба ставити, бо він помер до виникнення Ірпеня.

Не секрет, що в Україні діє московська агентура. Звичайно, її непокоїть, що місто стає українським і європейським. Прямо висловитися проти втілення в скульптурі тяглості ідеї українського державотворення біля міськради вони не ризикують. От звідси і йдуть нападки на центр міста. Навіщо пам’ятник гетьману-мазепинцю Пилипу Орлику, творцю першої в світі конституції в сучасному значенні та “українському буржуазному націоналісту” Михайлу Грушевському? Треба передусім встановити пам’ятник Незнайку. Все-таки герой російської літератури і в умовах агресії Росії проти України саме йому треба встановити пам’ятник. До того ж тоді можна буде пореготати з влади: незнайки встановили пам’ятник Незнайку! В крайньому разі можна встановити пам’ятники радянським поетам, але тільки не людям, які уособлюють  державність України. Відчувається, хто замовляє таку критику.

Звичайно, я не стверджую, що всі, хто критикує оновлений центр Ірпеня – московські агенти. Агентура часто діє опосередковано, використовуючи людей наївних, або й психічно хворих. Та й є люди, які люблять критикувати аби критикувати. Декому дуже кортить поматюкатись (чомусь серед цієї категорії чимало жінок). От вони і реалізовують своє нездорове прагнення у Фейсбуці.

Ще раз процитую вищеназвану статтю: “У центрі міста між РАЦСом і Музичною школою наліпили якихось абстрактних скульптур, ідеологічно зрозумілих, очевидно, тільки нинішній владі, і то не всім її представникам”. Невже треба пояснювати, чому скульптури музикантів встановлені біля музичного фонтану і музичної школи? Чи так уже важко зрозуміти, що означає скульптура пари молодят біля РАЦСу? Якщо хтось до цих пір не зрозумів, раджу прочитати мою статтю “Оновлений центр Ірпеня, крокодил і Ейфелева вежа” на сайті “Правда Ірпеня”.

Газета повинна бути провідником культури. А стаття в “Зорі Приірпіння” дає вандалам ідейне обґрунтування. Адже  в газеті написано, що такі пам’ятники нам не треба. Трощи їх!

“Зоря Приірпіння” – приватна газета Олександра Наказненка. Раніше редактор зазначав, що газета виходить, коли в нього з’являються гроші. Очевидно, тепер гроші з’явилися. Неважко здогадатися, що спонсором виступив котрийсь із противників Володимира Карплюка. І, очевидно ж спонсорує критику не лише для того, щоб позлити міського голову, а й щоб посісти його місце. Судячи із статті, в міськраду рветься людина, яка буде нехтувати законами (кого хочу звільню, кого хочу і куди хочу призначу), перетворюватиме музей на заклад зросійщення і поширення безграмотності з подальшою перспективою його знищення, людина, якій дуже не подобається  український і європейський центр міста. Люди, будьте пильні!

Анатолій Зборовський,

директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею

Bookmark the permalink.

Comments are closed