“Не має нічого гіршого, ніж знати, що у тебе була можливість, а ти нею не скористався”. Цей меседж був основним у конкурсі підприємницьких проектів для учасників АТО “STARTUP IRPIN”, що стартував на початку літа 2017 року в Ірпені. Так вважає і Антон Головенко, заступник голови Громадської ради учасників АТО при Ірпінському міському голові. В його обов’язки входять захист та представництво прав ветеранів та інвалідів АТО.
П.І. Антоне, проект “STARTUP IRPIN” відбувся вперше в Україні. Які Ваші враження від проекту?
А.Г. Я сам займаюся бізнес-проектом – відкриттям піцерії. Мені приємно визнавати, що ті певні знання, які я отримав, мені бракувало. Це добре, що при міській раді працює цей проект. Важливо знати, що пільги, які сьогодні держава пропонує для учасників АТО, звичайно полегшать їх життя, але не зроблять його якісним та кращим. Я хочу жити так, щоб заробити достатньо коштів, а не потребувати у держави дотацій на оплату комуналки, чи проїзду. АТОвцям не завжди потрібні пільги, ми всі самодостатні і прагнемо заробити ці кошти самі. Ідея конкурсу дуже правильна. Такий проект реалізовується в Україні вперше і важливо, що його підтримав міський голова Володимир Карплюк та залучив до нього нас ГО “Ірпінську міську спілку воїнів-інвалідів АТО” та “Ірпінську Агенція Розвитку”.
П.І. Як ви вважаєте, чи допоможуть такого виду проекту ресоціалізуватись АТОвцям у суспільстві після тих випробувань, через які вони пройшли?
А.Г. Відкриття власної справи, гідна зарплата, цікава робота, що подобається – це головна філософія конкурсу. Хлопцям потрібна така реабілітація. Сьогодні для них це найважливіше. Ті хто не виграв, не образилися. Я особисто знаю, що в багатьох хлопців з’явилися нові плани, знайомства, вони почали між собою спрацювати. Всі готуються до наступного року.
П.І. Які враження у хлопців, які виграли проект?
Як відомо, перше місце отримав Денис Дудник з Ірпеня, який запропонував проект запуску в Ірпені виробництва ножів. Від спонсорів він отримує 100 тис. грн. і право безкоштовної оренди приміщення розміром 60-100 кв. м на один рік. “Це тестова франшиза проекту “Ветеранські ножі” торгової марки “Ветеран пром.”. Засновником марки є громадська організація СУВІАТО (Спілка учасників ветеранів-інвалідів АТО). Ми хотіли б зробити підприємство, на якому працюватимуть інваліди . Самі хлопці кажуть, що їх така тонка робота заспокоює. Упевнений, що далі у нас будуть інші проекти “.
Володимир Шиповський отримав другу премію. Його проект з виготовлення декору в стилі стім-панк дуже зацікавив керівника будівельної компанії “Синергія”. Ігор Оверко заявив про готовність зробити Володимиру замовлення на виробництво скульптур. На реалізацію проекту Володимир отримує 50 тисяч гривень і право безкоштовної оренди приміщення розміром 60 кв. м в Ірпені. Ось що розповів мені Володимир: “Зараз, я поки роблю це все на балконі. Але мені вже надали приміщення. Я просто в шоці! А почалося все з ремонту у батьків. Залишилося сміття – каністра, запчастини, залишки труб. Я просто все це зліпив разом і вмонтував лампочку. Так цей виріб і стояв, як свічник. Якось у гості прийшов товариш, запитав, скільки я за це заплатив. Кажу: “Сам зробив, це просто сміття”. Він дуже здивувався і сказав, що це можна продавати за хороші гроші. Я виклав оголошення, і цей свічник швидко купили. Сенс в тому, що це було не дуже витратно, а людям сподобалося”.
Третє місце отримав проект “Арт-майстерня художніх виробів “СВДС” (Створи Власний Дивовижний Світ)” Віталія Івахненка, який отримав грошову премію у розмірі 50 тис.грн.
П.І. На Вашу думку, які результати такого проекту?
А.Г. Всі учасники, які брали участь у конкурсі, зробили свій перший важливий крок. Вони прожили свій проект від “А” до “Я” цілих три місяці. По кілька разів переписували його, нервували, вчилися. Так просто від своєї ідеї хлопці, які повернулися з зони АТО, не відмовляються. Вони будуть шукати вихід, як реалізувати свою ідею, можливо братимуть кредити…А ще, на хлопцях-переможцях конкурсу лежить величезна відповідальність. За рік вони повинні показати іншим, що можна працювати. Гроші не основне. Стіна проблем, з якою стикаються хлопці після повернення з зони АТО значно вища. Треба шукати можливості не боятися робити перші кроки.
Інтерв’ю записала Зореслава Подольська
