Директорка Ірпінського ліцею створює навчальні ігри, якими захоплюються діти і дорослі

5 Березня 2019

Навчити без моралізаторства дітей економити сімейний бюджет, заощаджуючи енергоресурси, абсолютно безстресово протестувати дитину на готовність до навчання у школі, перевірити у первачків добуті за рік знання, згуртувати родину, зробити нудні речі цікавими і пам’ятними – ось що втілила на практиці директор Ірпінського НВО “ІЛІТ- МАН” Леся Харітоненко, розробивши авторські настільні ігри для дітей, освітян і батьків. Що це за ігри і як вони з’явилися – розповідає Леся Анатоліївна.

На сьогоднішній день у мене розроблених і готових до реалізації три настільні гри, дві з яких проходять патентування в Українському інституті інтелектуальної власності “Укрпатент”.

Кожна з ігор має свою історію створення, власне, дві – “Я крокую в другий клас”, “Стежинками до школи” – розроблені на замовлення учителів початкових класів та вихователів дошкільних закладів з різних міст України.

На створення гри “Пан Економ” мене наштовхнув мій син Даніїл, який, як і всі діти, часом довго засиджується за комп’ютером чи в силу ще своєї необізнаності неекономно використовує енергоресурси, тим самим даремно витрачаючи кошти сімейного бюджету. Тож і виникла думка допомогти йому та іншим дітям засвоїти ці важливі знання за допомогою гри, замість постійних докорів і марних нагадувань.

Ідею останньої гри, хоча вона і з’явилась у мене першою, виносила майже рік, бо не мала наявних на той час знань і вмінь для створення настільних ігор. Допомогло те, що колега порадила записатися на спеціальні навчальні заняття, що я й зробила. Пам’ятаю, – триденне навчання коштувало на той час половину моїх вчительських відпускних коштів! Утім, за запитання, чи не шкодую про це, – адже я могла б придбати щось для родини чи гарні сукні до нового навчального року – відповідаю «ні!». Такі витрати – це хороші інвестиції в особистісний розвиток!

Усі мої ігри (втілені й ті, над якими зараз працюю або запланувала роботу) – навчального і практичного застосування. Наприклад, “Стежинками до школи” – гра, яка є аналогом наших попередніх тестувань і співбесід майбутніх першокласників. У ній закладені всі морфологічні, фізичні та психологічні показники дитини, яка йде до 1 класу, і які потрібно перевірити практичному психологу та логопеду, визначаючи, чи готова дитина до освітнього процесу. Завдяки цій грі тестування відбувається в приємній ігровій формі для чотирьох діток одночасно, адже гра є провідним видом діяльності дітей дошкільного віку. І яка її важлива особливість – дорослі навіть не втручаються у спілкування дітей, не лякають численними запитаннями, а просто спостерігають і по ходу гри збирають усю потрібну для себе інформацію. Це – часом набагато ефективніше, ніж у випадку традиційної співбесіди, коли чимало дітей від хвилювання погано ідуть на контакт.

У грі “Стежинками до школи” закладені завдання індивідуального та командного характеру, що дозволяє вчителю чи практичному психологу побачити налаштування дитини виконувати завдання, працюючи в групі, комунікуючи з іншими дітьми, що на сьогоднішній день є провідними компетенціями у впровадженні НУШ в освітніх закладах.

До гри “Пан Економ” можуть одночасно долучатися 3–6 гравців, починаючи з 9-річного віку і до… 99 років. Сімейна гра-трансформація. В ній багато практичних і теоретичних завдань, виконуючи які, необхідно, скажімо, проводити математичні обрахунки. До речі, наразі проробляю версію цієї гри в математичному форматі, що дозволить вправлятися в математичних обрахунках і в навчальному середовищі. Переконана, заняття математикою можуть бути цікавими і дуже емоційними, захопливими!

Втілити задумані настільні ігри виявилося не такою вже й простою задачею. Адже треба все продумати до дрібниць, передбачити всі нюанси, знайти фахівців, які допоможуть технічно виконати поставлені завдання, та ще й добре порахувати вартість готового продукту, щоб він був одночасно і якісним, і доступним. Я консультувалася і обирала такі матеріали, які б довго прослужили. Наприклад, саме поле для гри надруковане не на картонці, як часто роблять, а на спеціальному цупкому клейончастому полотні, яке в разі потреби і почистити легко. Фарба, якою надруковано зображення, не має токсичного запаху, приємна для очей, не стирається від використання. Картки видрукувані на твердому глянцевому папері, гострі куточки зрізані.

Щоправда, не все задумане вдалося реалізувати. Був задум до однієї з ігор виготовити дерев’яні фішечки – монети. Але їхня загальна вартість робила набір уже невиправдано дорогим, тож довелося відмовитися від них і замінити їх звичайними 10-копійковими монетами, які для мене відкладають в одному з місцевих відділень банку. Монети проходять санітарну обробку і можуть використовуватися у грі.

Але найважче було виготовити для гри “Пан Економ” спеціальні унітазики, в які мали “змиватися” нерозумно витрачені – викинуті на вітер – гроші. Вийшла з цієї ситуації так – власноруч із гіпсу вилила для кожної гри цей елемент. Поки набори не вийшли у масове виробництво, це допомагає. Але далі треба буде щось придумувати.

Звісно, створення цих ігор забирає час, якого в мене і так залишається від роботи і родинних обов’язків дуже небагато. Часом з різними ідеями сиджу до глибокої ночі, а то й взагалі всю ніч, не зімкнувши очей… Друзі, знайомі,  особливо дитина, запитують: “Ти взагалі спиш?” Однак коли потім, уже тримаючи в руках віддруковане ігрове поле, картки, фішки – вони, а особливо син – із круглими очима говорять: “Ти неймовірна зі своїми ідеями!” Це найкрутіше визнання, особливо – визнання дитини!

Про ці ігри почали дізнаватися мої колеги в різних містах України і замовляти їх для класів. Купують і батьки, які хочуть, скажімо, самостійно перевірити рівень знань своєї дитини, краще підготувати її до школи. А нещодавно зацікавився цими іграми один Інтернет-магазин. Тож опускати руки, певно, не доведеться.

Ігри любить не тільки малеча. Вже не раз спостерігала, з яким запалом у нас в ліцеї проходять уроки, організовані у формі гри чи квесту. У 14–17-річних юнаків і дівчат горять очі, вони збирають усі свої сили, загострюється їхня увага, пам’ять, інтерес. Вони працюють і командно, й індивідуально, намагаються зробити усі завдання якомога швидше і якісніше за інших, проявити себе, не залишитися осторонь. А потім щиро радіють здобутій перемозі і просять знову саме в такий спосіб проводити заняття. Для мене це – подвійна радість – діти залюбки приходять на навчання, стають активними і при цьому добре засвоюють знання. Тож низка наступних настільних ігор буде для старшокласників, що допомагатиме їм готуватися до контрольних та іспитів з різних дисциплін, а також просто краще знати деякі базові предмети.  

Леся ХАРІТОНЕНКО – викладач української мови та літератури, вчитель зарубіжної літератури, директор Ірпінського НВО «ІЛІТ –  МАН». 21 рік педагогічного стажу, вчитель вищої кваліфікаційної  категорії, старший вчитель. Закінчила Білоцерківське педагогічне училище (кваліфікація – вчитель початкових класів, молодший спеціаліст), НПУ ім. М.П. Драгоманова (кваліфікація – вчитель української мови і літератури та зарубіжної літератури, спеціаліст, – диплом з відзнакою, НПУ ім. М.П.Драгоманова (кваліфікація – викладач української мови і літератури, вчитель зарубіжної літератури, магістр – диплом з відзнакою). Працювала вихователем у ДОЦ “Лісова казка”; педагогом-організатором Фінансово-правового ліцею КНУ ім. Т.Г. Шевченка; вчителем української мови, літератури і зарубіжної літератури, заступником директора з виховної роботи, вчителем початкових класів ПП «ТОВ “Тріумф” м. Києва; вчителем початкових класів та української літератури в ліцеї «Інтелект» м. Києва; вчителем початкових класів, фасилітатором програми лідерства  за С.Кові в Новопечерській школі м. Києва; вчителем зарубіжної літератури Ірпінської ЗОШ №3.
Із серпня 2017 р. очолює Ірпінське НВО “ІЛІТ – МАН”, викладає зарубіжну літературу.  

Підготувала Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА

Bookmark the permalink.

Comments are closed