Дитячі книги, які обов’язково потрібно прочитати дорослим

Як перестати боятися втілювати свої мрії в життя? Як боротися зі страхами про майбутнє? Як повірити у власні сили? І найголовніше – як навчити цьому своїх дітей? Пропонуємо вам три дитячі книжки, які варто почитати дорослим, аби краще розуміти дітей і себе.
“Пуанти для Анни” Надійки Гербіш, ілюстрації Юлії Пилипчатіної
 
Авторка розповідає історію про дівчинку Анну, яка понад усе мріє стати балериною. Колись дівчинка побачила виставку порцелянових балерин і зачарувалась ними. Бабуся Анни вирішила нагадати дівчинці про враження від побаченого тоді й запросила маленьку мрійницю на балет до театру. Там Анна бачить 32 неймовірні фуете однієї балерини й просто закохується в балетне мистецтво. Аби реалізувати свою мрію, дівчинка загартовує не лише тіло, а й характер – стати балериною не так вже й легко.
 
Навіть коли дівчинка писала бабусі про те, що насправді балет нічим не цікавіший за звичайну фізкультуру, у відповідь отримувала підбадьорювання, що так буде не завжди, а скоро Анна зможе “танцювати поміж пташок – легка, як пір’їнка, але міцна й спритна, як африканська левиця”.
 
Книжка допомагає зняти “рожеві окуляри” про те, що балет – це легко, та показує залаштунки цього сценічного мистецтва – години підготовки, сили, терпіння, ресурси.
 
Історія Анни – це той випадок, коли дитину підтримують всі дорослі, однак водночас дають можливість зробити вибір самостійно, чи хоче Анна втілити свою мрію в життя, хоч вона й потребує стільки всього.
 
“Пуанти для Анни” – це ніжна та життєствердна історія про доброту, любов і родинне тепло.
 
Чому варто читати дорослим: Ця книжка допоможе не боятися допомагати своїм дітям втілювати їхні мрії, розуміти їх, відшукати натхнення для себе, знову повірити у власні сили, спробувати і в своїй буденній роботі знайти те, що спонукатиме рухатися вперед, а не залишатися в рутині.
“Дівчинка, яка рятувала книжки” Клауса Гаґерупа, переклад Наталії Іваничук, ілюстрації Лізи Айсато
 
Ця книжка про ще одну дівчинку Анну. Зовсім скоро їй виповниться десять, але вона вже заядла фанатка книг. Своїх улюблених друзів вона знаходить у книжках, які бере в місцевій бібліотеці після уроків. Однак зовсім скоро вони можуть зникнути, оскільки в бібліотеці доводиться знищувати всі видання, яких ніхто не читає.
 
Дівчинка має перед собою завдання: зарадити знищенню книжок і розгадати, чим закінчується історія, яку почала читати Анна, що за таємницю приховує зачарований ліс та хто ж загадковий автор книжки, якою так зацікавилась маленька героїня, всі школярі міста, а потім і всієї країни.
 
Чому варто читати дорослим: “Дівчинка, яка рятувала книжки” розповідає про страхи, які в принципі непритаманні дітям; але те, як їх долає Анна, може стати уроком для дорослих. Страх старіння, дорослішання і боязнь майбутнього дівчинка вирішує завдяки книзі. Звісно, в реальному житті все набагато складніше, однак історія Анни зможе спонукати дорослих до роздумів, різних підходів поглянути на своє життя й певних висновків. Анна вчить, що на певні речі варто дивитися з цікавістю, а не з острахом.
“Чорна-чорна курка” Галини Вдовиченко, ілюстраціїї Наталки Гайди
 
Героїня книжки Галини Вдовиченко – проста курка. Вона чорна-чорна, є редакторкою свого “Чорнокурівського вісника” і понад усе мріє навчитися літати. Її життєвий девіз “Курку з курсі не зіб’єш”, і які б ситуації не складалися, цей життєвий принцип завжди з нею.
 
Аби стати “птахою високого польоту”, курці треба пройти чимало етапів і перешкод. Вона хитра, вигадлива і саме це допомагає їй. Курка облаштовує на дереві власний курінь, танцює фламенко – бо їй же треба набратися сили і розвинути м’язи, аби вміти літати, а тут ще й хазяйка назвала її іспанкою. Вона переконує все подвір’я, що вміє літати, хоч би як їй це не вдавалося і як би з неї не насміхалися всі оточуючі.
 
На перший погляд, книга видається занадто дитячою, однак тут є місце розмовам про важливі речі: “Коли маєш усе, а друзі нічого – яка з того радість“.
 
Чому варто читати дорослим: На прикладі чорної-чорної курки авторка книжки показує, що потрібно не здаватися, навіть коли навколо всі насміхаються і ніхто не вірить у досягнення вами певних цілей. Здавалося б, дорослим легше припинити звертати увагу на насмішки оточуючих, однак нерідко й дорослим важче бути більш наполегливими й повірити у власні сили, аніж навіть дітлахам. Завжди слід вірити у себе і свої мрії.
Bookmark the permalink.