Вулицю Леніградську в Ірпені пропонують перейменувати на вулицю Андрея Шептицького. Таке звернення надійшло до Комісії з питань збереження історико-культурної спадщини, найменувань та пам’ятних знаків при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради від громади парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Чому саме це імя запропоновано увіковічити у назві Ірпінської вулиці? Для більшості людей, що вийшли з радянської дійсності, воно невідоме або якщо відоме, то з негативним відтінком. Зрештою, імена багатьох патріотів рідної землі за тоталітарної держави були очорнені за тверду проукраїнську позицію, за віру в Бога.
Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит – таких народних імен був удостоєний Андрей Шепти́цький за мудрі настанови й велику працю на благо українського народу. Діяльність його була настільки різноплановою, що, здається, в його життя вмістилося кілька життів звичайної людини. Більшість із наших читачів мають можливість в Інтернеті знайти детальну інформацію про цю неординарну особистість, яка стала важливою частиною української історії.
За час свого служіння А. Шептицький значно розбудував УГКЦ як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, він міг обрати будь-який фах, проте став священнослужителем і протягом життя своїми матеріальними благами служив людям: щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям, у 1905 заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Крім того, підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму.
А. Шептицький зазнав утисків більшовиків, як і народ Галичини, землі якої у 1939-1941 рр. були политі кров’ю невинних жертв терору «визволителів». Досі знаходять могильники кісток простих селян та інтелігенції, замордованих НКВДистами (зокрема, минулого тижня було повідомлення про перепоховання понад 50 осіб). У 1939 році більшовики розстріляли брата митрополита Андрея Шептицького Лева і всю його сім’ю в родинному маєтку Шептицьких у Прилбичах.
Помер Андрей Шептицький 1 листопада1944 року. На його похороні, що перетворився на маніфестацію, був присутній М. Хрущов, представники влади. Визнання його в народі було настільки великим, що й влада мусила підігравати настроям народу.
Визнаний Андрей Шептицький і за кордоном. Тільки деякі факти: у квітні 2012 р. нижня палата парламенту Канади одноголосно визнала діяльність митрополита Андрея Шептицького під час Другої світової війни зразком «відданості основним правам людини». За врятування євреїв від розстрілів гітлерівців у 1941-1944 рр. – у травні 2008 року єврейська громада України визнала його Праведником світу. «… Німецька влада люта, майже диявольська і в ступені хіба ще вищому, ніж більшовицька влада», – писав А. Шептицький. Він всіма можливими способами захищав не тільки свою паству, а всіх людей, кого міг захистити. І за всіх молив Бога.
Так склалося, що на цій вулиці, яку пропонують перейменувати, побудовано храм Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, який відвідують жителі вулиці та всього Ірпеня та околиць. Тут, безперечно, в майбутньому буде один із важливих культурно-просвітницьких осередків нашого міста. Уже сьогодні священнослужителі місцевої парафії Різдва Пресвятої Богородиці продовжують традицію, яку проголосив митрополит А. Шептицький: «Ціль моєї праці – зібрати вас усіх під стяг Христа». А нам, громадянам нашої Вітчизни, заповів: «Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою й невтомною працею любіть Україну».
Це тільки окремі відблиски життя людини, громадянина, священнослужителя. І вулиця, що носила ім’я міста атеїста Леніна, очиститься іменем Андрея Шептицького, що був вірним слугою Бога й українського народу. Хай батьки розказують своїм дітям, що вони живуть на вулиці, названій іменем гідної людини, яку можна взяти за зразок для власного життя.