Богдан Карпенко: «Створюючи «Покровський», ми врахували весь попередній досвід»

13 Червня 2016

Вчора під час урочистого відкриття парку дерев’яних скульптур «Покровський» Ірпінський міський голова Володимир Карплюк вручив пам’ятні подяки команді архітекторів та людям, які долучилися до створення цієї унікальної зеленої зони відпочинку. Зокрема, Богданові Карпенку, депутату Ірпінської міської ради та члену партії «Нові обличчя». З ним наші кореспонденти провели досить цікаву бесіду.

П.І. Пане Богдане, мер висловив Вам подяку за «допомогу та сприяння» у створенні парку «Покровський». Яка саме ваша роль у цій справі?

Б.К. Я знаю, що завжди була дуже велика потреба у гарній зеленій зоні відпочинку, рівня парку ім. В. Правика чи парку «Дубки», у мікрорайоні міста, який відрізаний від центральної частини залізничною колією. Там таких парків немає взагалі. Місто вирішило зробити тематичний парк, щоб він був цікавим, унікальним, щоб він не нагадував інші зони відпочинку, щоб сюди їздили відпочивати люди з цілого міста і гості Ірпеня. Таким чином придумали тематику – парк дерев’яних скульптур. Це дуже красивий парк, гарне місце культурного відпочинку, де діти і дорослі можуть  насолодитися виглядом фігур. Тут багато мультиплікаційних, казкових, міфічних героїв. Мені запропонували взяти на себе частково фінансову допомогу. Я погодився і фінансував, мабуть, основну частину бюджету парку: озеленення, благоустрій парку: асфальтування, тротуари, велодоріжки, встановлення дитячого майданчику і також дерев’яне оформлення вхідної групи та огорожу. Це те, чим я долучився до створення цього парку.

13396527_1114464075263459_1559490582_o

П.І. А що відбувається після того, коли вже є ідея і дана команда приступати до роботи?

Б.К. Найперше робиться проект. Я не виконую жодної роботи без проекту. Не можливо побудувати щось, для початку не намалювавши це на папері. Для проекту замовляється топозйомка – це коли на папір перенесений рель’єф місцевості, всі дерева, будівлі, все, що є на даній території. Потім на цю топозйомку проектант починає наносити велодоріжки, тротуари, розташування дитячого майданчика, розташування скульптур, фонтанів. Все це погоджується з міським головою, із заступниками, з профільними відділами, кожен вносить якісь правки.

Зробивши проект, ми віддаємо його на експертизу, кажемо, що хочемо ось тут таку тротуарну плитку, наприклад. Державна експертиза перевіряє, що дійнсно затрати, які передбачені кошторисом, відповідають сьогоднішнім розцінкам на будівельні роботи, на матеріали, на послуги. Після цього це все проплачується і виконується. Виконують роботи субпідрядники, з якими місто співпрацює вже не перший рік, у якості робіт яких уже впевнені. Потім, коли роботи повністю закінчені, по акту приймання-передачі все передається місту. Місто приймає це на свій баланс, визначаються комунальні служби, які будуть обслуговувати даний об’єкт.

П.І. То це буде зараховано як сплата пайової участі?

Б.К. Так. Раніше пайова участь сплачувалася на рахунки міської ради, які були відкриті у центральному казначействі. Тобто ці гроші потрапляли в центральний бюджет України і до міста Ірпінь, як показує практика, майже не поверталися, можливо, тільки якихось 10-20%. Відтоді, коли команда «Нових облич» змінила модель підходу до пайової участі, ми бачимо, що кошти, які ми тут заробляємо, будуючи будинки, залишаються у місті, створюється інфраструктура для мешканців міста. Я вважаю, що це набагато краще. Будь-яка людина може взяти у відділі економіки кошторис, перевірити вартість робіт: чи були вони завищені чи не були, це все прозоро!

П.І. Пане Богдане, а якщо хтось з ірпінців скаже, що я хотів би тут не парк дерев’яних скульптур, а, наприклад, еко-парк…

Б.К. Скажу так: «Хотів би тут…»  – 20 років підряд на цьому місці був смітник, тут кололись наркомани, пили алкоголіки… Оце було «хотів би тут…»…Ніхто нічого, окрім пустих розмов, не робив. Я з приводу цього говорю людям, якщо ви маєте якусь громадянську позицію, то висловлюйте її у процесі прийняття рішень, а не постфактум. Ніхто не заважає приходити на сесії міської ради, ніхто не заважає приходити на комісії, ніхто не заважає висловлювати свою громадянську позицію і думку.

А взагалі, немає межі у досконалості. Треба навчитися зупинятися. Я коли починаю будувати комплекс, то будинки проектую одні, а у процесі будівництва потім бачу, що можливо десь вже зробив би щось по-іншому, але не почавши це, я б досі залишався на місці…От гляньте, кожен наступний парк, кожен наступний об’єкт інфраструктури Ірпеня кращої якості ніж попередній, з кожним разом ми враховуємо попередній досвід, не повторюємо допущені помилки раніше.

П.І. Чи можемо ми це сказати і про багатоповерхові будинки, які зараз будуються в Ірпені?

Б.К. Я можу точно сказати, що ірпінські забудовники, у порівнянні з усіма забудовниками України, виросли у плані закінченості, комплексності здачі об’єктів у експлуатацію, у плані якості. Так, ми не будуємо тут еліт-житло, але у плані економ-житла, ми, я вважаю, на пешому місці в Україні. Ми ростемо самі перед собою і місто теж росте. Слава Богу, що у міста появився господар, який хоче щось міняти.

13453249_1123298244397984_41532357_o

Bookmark the permalink.

Comments are closed