Колись давно моя мати розповіла мені історію про те, як вперше і востаннє, сидячи в компанії друзів, вона почула нецензурний вираз від знайомого нашого батька, після чого той зблід, вивів друга на розмову і пояснив йому, що при жінці ніколи і ні при яких обставинах не можна «міцно» висловлювати свої думки. Це, враховуючи те, що мій тато з простих людей і колектив на його роботі теж далеко не інтелігентний. З тих пір я завжди боялась мату, як такого. Подібні слова здавались мені брудними, а людина, яка висловлювала свої думки через лайку, ніби невиправно саджала невидиму пляму на свої сорочці. А як ми ставимося до людей у неохайному вигляді? – З нерозумінням і легкою огидою…

Існують прості істини, яке людство плекало роками. Серед очевидних – шанувати батьків, не красти, але є й суто гендерні. В тому числі і така: жінка не повинна лаятися, чоловікові можна, а жінці – ні. Так, звичайно, ми розширили межі дозволеного для жінки і вони взяли на себе багато чоловічого. Проте костюм, наприклад, робить жінку бажанішою, а «міцні» слова ніяк не роблять – ось у чому суть.

У жіночих журналах постійно пишуть про красу: ноги, очі, волосся. Але ж мова – це частина нашого образу. Те, що ми говоримо, важливіше відтінку помади. Стародавня думка, що слово може вбити – не така вже і смішна. Мат – це найміцніша, роз’їдаюча сила мови, ігнорувати його просто не можливо… Давайте залишимо мат для найособливіших випадків, але вплітати його в звичне мовлення недопустимо! Жінка має бути еталоном ніжності, чутливості, сяяти чистотою і створювати відчуття затишку і тепла. Перестати вживати мат, як сісти на сувору дієту: спочатку важко, а потім все легше і легше.